Козацька старшина як елітарна верства українського населення XVII – XVIII століття становить стрижень дослідження історії українського козацтва. Іван Мазепа, отримавши у 1687 році гетьманську булаву в результаті старшинського перевороту і протекції фаворита царівни Софії − Василя Голіцина, не мав можливості напередодні Коломацької ради сформувати команду відданих йому однодумців, оскільки опозиціонери Івана Самойловича заздалегідь розподілили відповідальні уряди. Залежність від їхнього ситуативного настрою змушувала гетьмана вже у 1688 році думати про суттєві кадрові корекції у своєму оточенні. Фактично з того часу І. Мазепа розпочав формувати команду, яка б рахувалася з ним як з керманичем України та відповідала його вимогам й інтересам.
КАДРОВА ПОЛІТИКА І. С. МАЗЕПИ ЩОДО КОЗАЦЬКОЇ СТАРШИНИ: ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ
Світлана Авхутська (Суми, Україна) | Download article