Дослідження проблеми функціонування дискурсу – один із основних напрямів світової лінгвістики. Різні аспекти цієї проблеми висвітлено в роботах таких відомих лінгвістів, як Т. ван Дейк, А. Вежбицька, Н.Д. Арутюнова, М.М. Бахтін, Г.Г. Почепцов. Починаючи з 1960-х рр. поняття «дискурс» стає вкрай популярним не тільки в лінгвістиці, а й у більшості гуманітарних наук. У сучасній лінгвістиці термін «дискурс» використовується у різних значеннях. У нашій роботі ми послуговуватимемося визначенням, яке запропонував Т. ван Дейк ще на початку 1980-х рр. Вчений тлумачить дискурс як «….складне комунікативне явище, що містить, окрім тексту, ще екстралінгвістичні чинники, а саме: знання про світ, установки, мету мовця, спрямованість на його ментально-прагматичну сферу тощо»[3,с. 8]. Типологія дискурсу ґрунтується на двох критеріях – канал передачі інформації та статус комунікантів. Згідно першого критерію виділяють усний та письмовий дискурс. При усному дискурсі канал акустичний, при письмовому – візуальний. Згідно другого критерію існують: персональний (особистісно-орієнтований) та інституціональний види дискурсу [6].
ТЕКСТОВА СИТУАЦІЯ ТОРГІВЛЯ ЛЮДЬМИ В СУЧАСНОМУ АНГЛОМОВНОМУ МЕДІЙНОМУ ДИСКУРСІ: ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ
Анна Турчанінова (Київ, Україна) | Download article