На шляху до когнітивної моделі мови не раз ставились питання, пов´язані з тим, як співвідносяться ті чи інші структури знання, що формуються у свідомості людини на основі пізнання дійсності. Ще зовсім недавно вважалося загалом доцільним розглядати мову у якості якоїсь абстрактної сутності, системи знаків-символів. У свою чергу область досліджень структурної лінгвістики обмежувалася «языком в себе и для себя»[1, с.5-6]. Більшість лінгвістів не підтримували точки зору, згідно з якою існує чітке розмежування між мовною компетенцією та використанням мови. Але мова – це тільки невелика частина того цілого явища, що ми намагаємося пізнати, тієї картини, що ми намагаємось роздивитись.
1–2 October, 2016