І Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

Сучасна держава починається з культури. Твердження, мабуть, занадто зухвале, можливо, у чомусь базується на перебільшенні, скоріше, схоже на утопічні погляди на ситуацію, але думка, з якою важко сперечатися будь-кому, хто розуміється на історії. Політика, економіка, міжнародні відносини, все, що стосується життєво важливих факторів сьогоднішнього суспільства, - те, що, само собою зрозуміло, визначає вектори розвитку держави. Але серед факторів державотворення слід не забувати і культуру. Адже вона визначає обличчя народу, його минуле малює і його майбутнє. Але власне культура, у найрізноманітніших її формах, і перебуває сьогодні в Україні в досить таки занедбаному стані. Тому і сподіватися на повноцінний розвиток держави також доволі складно. Особливо складно сьогодні ситуація складається з художньою культурою, не дивлячись на те, що вона в нинішньому суспільстві набула настільки яскравого забарвлення і є такою різноманітною за своїми формами. Якщо говорити про ставлення органів влади, державних органів до галузі культури, про фінансування мистецьких центрів, освітніх мистецьких установ різних рівнів акредитації, то складеться враження, що держава ставиться до культури за колишнім принципом «культура може зачекати», тобто за залишковим принципом. До цієї сфери діяльності представники сильних світу цього завжди ставилися з певною якщо не зневагою, то холодною байдужістю. Не дивлячись на те, що існує немало законопроектів, офіційних рішень щодо тих заходів, що мають вживатися з метою налагодження стану всієї гуманітарної галузі загалом і культури як її складової [1].