Скляне виробництво є одним з найстаріших винаходів людства. Водночас, якщо склярство періоду Київської Русі досить широко висвітлено у публікаціях, то гутництво й досі залишається малодослідженим. Серед робіт, присвяченій даній проблематиці слід виділити публікації В. Рожанківського [8; 9] та С. Мартинюка [4; 5; 6]. Для оптимального вивчення гутництва першим кроком повинна стати термінологічна уніфікація. Варто відзначити, що термін «гутництво» у науковій літературі вживається у досить широкому значенні У історичній та мистецтвознавчій літературі усталилася традиція називати все старе українське скло «гутним». На думку В. Рожанківського, ця назва надто вузька для визначення українського скловаріння в цілому. За його словами, правильно називати гутним лише таке скло, яке одержало закінчений вид готового предмета біля скловарної печі. Натомість для виробів, оформлених поза гутою майстрами розпису, гравірування, золочення назва «гутні» не зовсім точна.
29–30 June, 2014