В українському і слов’янському мовознавстві орудний відмінок довгий час був предметом особливого зацікавлення лінгвістів [16, с. 64, 444–445; 13; 18; 19; 20]. У сучасній українській граматиці проблеми семантичного поля орудного відмінка з позицій функціонально-семантичного синтаксису досліджували І.Р. Вихованець [1; 2; 3; 4], К.Г. Городенська [5], А.П. Загнітко [8], М.Я. Плющ [15], О.Г. Межов [12] та ін. Думки О.О. Потебні про особливості вживання орудного знаряддя в тісному і нетісному зв’язку з дієсловом стали основоположними щодо виділення в досліджуваному відмінку окремого його різновиду – орудного об’єкта [13, с. 180–206]. Відмінності у функціонуванні синтаксем з семантикою знаряддя у межах літературної мови і діалектів простежуємо на комунікативному і формально-граматичному рівнях мови. Загалом, як відзначав І.Р. Вихованець, «порівняно з іншими відмінками орудний відмінок у синтаксичній системі сучасної української літературної мови найбільш роз’єднаний на ряд різнорідних підвідмінків, тобто семантико-синтаксичних функцій» [4, с. 60–61]. Ця особливість є спільною для орудного літературного і орудного діалектного. До дослідження нами залучено 1 Випуск Матеріалів до Словника українських говірок Закарпатської області М.А. Грицака [6], матеріали картотеки Словника і власні аудіо записи автора протягом 2010–2011 р.р. у говірці села Богдан Рахівського району Закарпаття.
ЗІСТАВНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФУНКЦІЙНОГО ПОЛЯ ОРУДНОГО У ГОВІРКАХ І ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ: ОРУДНИЙ ЗНАРЯДДЯ (НА МАТЕРІАЛІ УКРАЇНСЬКИХ ГОВІРОК ЗАКАРПАТТЯ)
Олена Юсікова (Київ, Україна) ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ | Download article