ХХХVІІI Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

Необхідність вивчення психологічних особливостей осіб, які вчиняють злочини, є невід'ємним атрибутом багатьох кримінологічних досліджень. Відповідні питання розглядаються в рамках проблеми особистості злочинця, якій присвячені не тільки самостійні глави більшості підручників по крімінології, [1, с.57] а й монографічні видання [2, с.134]. Вчинення будь-якою людиною злочину цілком дозволяє говорити про якісну своєрідність його особистості [3, с.37], яка в найбільш широкому розумінні означає сукупність властивостей, притаманних людині. Тому особистість злочинця можна визначити як специфічну сукупність властивостей людини, яка вчинила суспільно небезпечне кримінально-протиправне посягання. Дана специфіка в міру розвитку науки вбачалася в її криміногенності [4, с.46], громадської небезпеки [5, с.44], а останнім часом - в антигромадській спрямованості, кримінальної «зараженості» [6, с.47]. Володіння такого роду якістю в даний час вже не вважається фатальною схильністю до злочинної поведінки, але дискусії про його зміст, появі, зміні та зникнення продовжуються.