Українська мова як шкільний предмет в основній школі вивчається в трьох аспектах: теорія мови; орфографічні та пунктуаційні правила; розвиток мовної культури. Традиційно пріоритетним у школі вважається вивчення мовних правил (орфографія, пунктуація). Разом з тим останнім часом у методичній літературі можна зустріти і інший підхід до вивчення даного предмета. Розвиток навичок зв'язного мовлення у багатьох методичних документах і програмах на сьогодні постулюється як провідний напрям. Але, на жаль, ця теза поки що повною мірою не реалізується в шкільній практиці. Розвиток зв'язного мовлення досі не є основою навчання, а є своєрідним додатком до основного курсу. Формування навичок грамотної мови на даний час не стільки здійснюється на практиці, скільки декларується в програмних методичних документах. Як показують дослідження психологів, збільшився відсоток дітей з недостатньо розвиненим логіко-понятійним апаратом, але добре розвиненим образним мисленням. Необхідно розробити такі методики викладання, які будуть ефективні в роботі і з такими учнями. Останнім часом багатьма словесниками пропонується об'єднати перераховані вище аспекти вивчення мови, зробивши основним об'єктом розгляду на уроці української мови текст, оскільки саме в тексті відбувається реалізація мовних правил. Слід наочно показати учневі, як кожен мовний рівень (фонетика, лексика, морфологія, синтаксис) допомагає створювати і розуміти текст.
УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ НА ТЕКСТОВІЙ ОСНОВІ ТА ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ ВПРАВНОСТІ УЧНІВ
Валентина Александрова (Київ, Україна) | Download article