Створення багатосубстрактної етнічної єдності в Аргентині кінця ХІХ – початку ХХ ст. відбувається шляхом контактування та змішування різних типів культур, менталітетів, стереотипів, звичаїв і традицій. Різні культури пропонують якісно різні погляди на дійсність і досвід її пізнання людиною, а внутрішня структура певної культури відображає цю різницю у формі вихідних установок, знань та цінностей [1, с. 41]. В аргентинській поезії початку ХХ ст. вербалізується національно-мовна картина світу аргентинського культурного субстрату, що має свої особливості, які опосередковують формування і моделювання поетичної картини світу, та європейський культурний суперстрат, який опинився в Аргентині, ментальності якого властиві як універсальні, так і культурноспецифічні категорії, що контрастують з аргентинськими. У поетичній картині світу проявляються результати контактування та взаємонакладання аргентинського та європейського менталітетів, які відображають різносубстрактну національну картину світу Аргентини, процеси накладання та варіювання картини світу в межах двох етнічних груп: іммігрантів (західноєвропейська картина світу) та місцевого етносу, в якого, природно, була своя картина світу (місцева картина світу). Безперечно, культурні виміри цих груп значно відрізнялася.
АРГЕНТИНЦІ ЯК ПОЛІЕТНІЧНА НАЦІЯ В ПОЕТИЧНІЙ КАРТИНІ СВІТУ ПОЧАТКУ ХХ СТ.
Олена Братель (Київ, Україна) | Download article