XLVІ Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

Прогрес знань, поглиблення й розширення соціально-економічних зв’язків, ринкового простору і диверсифікації виробництва – одна з важливих тенденцій розвитку сучасних економічних систем, що характеризуються складністю.

Державна політика зайнятості населення залежить від темпів і характеру ринкових перетворень. Вона передбачає систему адаптації різних категорій незайнятого населення щодо вимог ринку праці, а також систему соціального захисту безробітних та осіб з обмеженою конкурентоспроможністю. Державне регулювання зайнятості населення має ґрунтуватися на: забезпеченні соціального партнерства суб'єктів ринку праці, тобто створенні рівних можливостей усім громадянам незалежно від їхнього походження, соціального стану, расової та національної приналежності, статі, віку, політичних переконань, ставлення до релігії, реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до своїх здібностей та професійної підготовки, враховуючи особисті інтереси і суспільні потреби; сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, створенню нових робочих місць і умов для розвитку підприємництва; добровільності та відсутності примушування громадян, що стосується вибору сфери зайнятості та робочого місця; гласності на основі всебічного інформування населення про наявність вакантних робочих місць; підтримці працездатних громадян у працездатному віці, які потребують соціального захисту; певної гарантії зайнятості, тобто гарантії збереження робочих місць і професій, гарантій отримання доходів [1]. Залежно від стану економіки на ринку праці передбачаються здійснення активних і пасивних способів регулювання зайнятості.

В умовах загострення військового конфлікту на Україні та концентрації всіх існуючих ресурсів для подолання зовнішніх ризиків та відновлення функціонування економіки особливої актуальності набуває фінансова підтримка міжнародних інституцій. З огляду на це дослідження механізму реалізації проєктів міжнародного розвитку потребує особливої уваги.

Основна важлива функція зернопродуктового підкомплексу — це максимальне задоволення потреб населення в продукції, яка виготовляється із зерна. Також існують інші функції зернопродуктового підкомплексу: – формування збалансованого ринку зернової продукції та сировини для переробної промисловості; – повніше використання виробничих потенціалів у всіх сферах зернопродуктового підкомплексу АПК; – підвищення конкурентоздатності сільського господарства та агропромислового комплексу на світовому ринку; – скорочення витрат на стиках виробництво—транспортування—переробка—торгівля зерном.

Сьогодні банківська система зіштовхується з постійними економічними викликами, водночас саме від стабільної роботи фінансової системи та банків залежать добробут населення та його впевненість у майбутньому. Банки розширюють фінансові можливості людей та підприємств, надаючи в користування потрібні їм кошти. Вони зберігають, перерозподіляють та примножують гроші в державі й, відповідно, сприяють швидшому зростанню економіки країни. Розвиток банківського сектору вимагає постійного удосконалення механізму фінансової безпеки, його адаптації до зміни умов зовнішнього середовища.