Мова є головним знаряддям соціалізації, тобто перетворенням біологічної істоти в соціальну, у члена певного суспільства. Мовні проблеми мають широкий вихід у соціальну, економічну, політичну, науково-технічну, культурологічну та інші сфери життя окремої особи і суспільства в цілому, і, як наслідок, наявність наук про мову як складний феномен. Наука намагається розглянути феномен мови з найрізноманітніших сторін в інтересах мови. Кошти, вкладені у вивчення мови, за короткий час сторицею повертаються суспільству дивідендами у вигляді здобутків науково-технічного прогресу, зміцнення соціальної і національної злагоди, підвищення культури, духовності, освітнього рівня і матеріального добробуту народу. Мовлення людини – це своєрідна візитна картка, показник рівня освіченості людини, її культури, а разом з тим, через сукупну мовленнєву практику мовців – це і показник культури суспільства. Тому метою даної статті є дослідження феномену взаємодії мови і мовлення, соціалізації та комунікації, аналіз соціологічного аспекту цієї проблеми. Процес становлення особи повноправним учасником сучасних для нього суспільних відносин завжди знаходив своє відображення у педагогіці, а також дослідженнях з соціальної психології, соціології виховання та соціальної педагогіки. Ті чи інші аспекти проблеми розглядалися в різний час у роботах К.А. Абульханової-Славської, Б.Г. Ананьєва, Г.М. Андрєєвої, А.Г. Асмолова, Л.П. Буїв, Л.С. Виготського, І.С. Кона, А.І. Леонтьєва, А.В. Мудрика та ін фахівців.
30–31 января, 2014