ХVIII Международная научно-практическая интернет-конференция

Сучасний розвиток світової економіки, швидке впровадження інформаційних технологій у промислове виробництво, загострення ситуації на ринку праці вимагають мобільного та висококваліфікованого фахівця, поява якого неможлива без досягнення нових якостей професійного навчання. Тому особлива увага приділяється інноваційним підходам у вищій школі, які дозволяють не тільки набути студентом деякої суми знань та навичок, а і сформувати системний набір професійних компетенції, що проявляються в уміння розв’язувати проблеми та задачі в різних сферах людської діяльності: технічної, політичної, економічної, культурологічної та ін. [1, с.10]. Такі умови призводять до зміщення акцентів в організації навчального процесу від парадигми навчання до парадигми освіти, в тому числі самоосвіти. Тому,самостійна робота студента стає не тільки формою освітнього процесу, а і його основою, способом формування професійної самостійності, готовності до самоосвіти та неперервному навчанню протягом життя. Як правило, під самостійною роботою студентів розуміється запланована індивідуальна або колективна навчальна або наукова робота, що виконується в рамках навчального процесу під керівництвом та контролем викладача. Самостійна робота розглядається як вища форма навчальної діяльності, форма самоосвіти, та носить інтегральний характер[2, с.52].