Бідність – одна з ключових проблем нашого суспільства, що перешкоджає стратегічному розвитку економіки України. Вона веде до погіршення якісних характеристик населення, росту соціальної й економічної дискримінації, є гальмом суспільного розвитку і причиною соціальних катаклізмів. Проблема неподоланої бідності призводить до аномії і трудової демотивації, соціальної деградації суспільства, а величезна маса бідних, невпевнених у своєму майбутньому людей, зумовлює соціальну напруженість у суспільстві і створює ґрунт для його криміналізації, поширення протиправних явищ і т. п. У мобільній соціальній структурі розвинутих країн бідність не є «вироком» для осіб, що попадають у відповідну соціальну групу, а має тимчасовий характер. Однак в Україні бідність все більше набуває хронічного характеру, ознак «застійності», коли індивід або родина залишається бідними більше двох років (критичний часовий параметр), а бідність самовідтворюється. Бідність у країнах з розвинутою економікою зумовлена численними структурними та економічними факторами, передусім безробіттям, дискримінацією певних груп населення на ринку праці, що призводять до нагромадження високих індивідуальних ризиків, у тому числі працюючих осіб. Проте там справедливо вважається, що наявність роботи вже гарантує працюючій людині прийнятний рівень життя і захист від бідності.
30–31 января, 2014