ХІХ Международная научно-практическая интернет-конференция

Термін „геоекономіка” за віком ще відносно молодий і італійські автори під геоекономікою розуміють дисципліну, яка вивчає ті аспекти міжнародної конкуренції, де головними діючими особами є не промислові корпорації або банки, а держави [1]. При цьому геоекономіка, на їх погляд, це економічна геополітика, яка йде на зміну переважно військовій політиці минулого промислово розвинутих країн, і разом з її законами і механізмами стає парадигмою адміністративно-правової організації держави [1, c.13]. Як зазначає Жан К., автор розділу „Геоекономіка: теоретичні аспекти, методи, стратегія і техніка”, економічний простір і ринок вже не співпадають з територією будь-якої держави, внаслідок чого відбувся перехід від системи „ринок-держава” до системи „багато держав – один ринок” [1, c. 19]. Згідно з К. Жан, нині військова міць потрібна, головним чином для того, щоб зменшити політичний ризик, пов`язаний з інвестиціями і торговельними відносинами, встановити порядок, законне право і міжнародну стабільність, тобто розповсюдити ринок, що тягнеться до глобальності, на регіони, де для цього ще не виникли відповідні умови. Разом із тим, найсильніші держави зацікавлені у підтримці Status quo, нав`язуючи такі правила, які відображають, фіксують і зміцнюють існуючу рівновагу сил.