Усі живі організми, включаючи людину, з моменту свого зародження на Землі постійно піддаються впливу іонізуючого випромінювання від природних джерел, серед яких найбільший внесок припадає на радіонукліди уранового ряду земного походження [6]. У зв’язку з цим еволюційно сформувались адекватні біосистеми радіозахисту для адаптації до природного фону [12]. Однак дія ізотопів урано-радієвого та торієвого рядів стала істотно відчутнішою в результаті технологічних процесів, пов’язаних із видобутком уранової руди, її переробкою, збагаченням, виготовленням ядерного палива [7]. Уранова промисловість України становить 3,3 % світового виробництва урану [13] і робить значний внесок у розширення радіаційно несприятливих територій, які оцінено в 30 % площі держави [5, 6]. Зокрема, Дніпропетровська область за обсягом накопичених радіоактивних відходів ядерного паливного циклу внаслідок діяльності ДП «Східний гірничозбагачувальний комбінат» поступається лише Чорнобильській зоні відчуження [14]. У результаті в окремих регіонах річна доза опромінення населення від природних джерел, зросла до 4,5 мЗв, що значно перевищує середньосвітовий рівень – 2,4 мЗв [8].
ГЕНЕТИЧНІ НАСЛІДКИ МУТАГЕННОГО ЗАБРУДНЕННЯ ТЕРИТОРІЇ, ПРИЛЕГЛОЇ ДО ХВОСТОСХОВИЩА РАДІОАКТИВНИХ ВІДХОДІВ
Руслан Якимчук (Умань, Україна) | Скачать статью