Твори автобіографічного характеру набувають масштабного інтересу у сучасних читачів та в дослідників-літературознавців. У ХХІ столітті суспільство все більше цікавиться питанням самоідентичності суб’єкта. Яке воно – людське Я? Як переживає людина етапи свого життя та його ключові повороти? Зазвичай відповіді на ці питання ми шукаємо у документальних текстах, причому не тільки у строго теоретичних працях, але й в особистих історіях, листах, щоденниках, автобіографіях. Саме там можна отримати відповіді на запитання про особистість, її становлення та її самовідчуття в суспільстві, загальній історії та культурі. У цьому контексті стає влучним та, безумовно, необхідним дослідження такого унікального і водночас відомого літературного жанру, як автобіографічний роман. Питання визначення специфічних рис та властивостей автобіографії на сьогоднішній день не є вичерпаним. Спроби аналізу автобіографії на прикладі творчості певного письменника у вітчизняній літературі належать К. Волинському, В. Саєнко, Г. Маслюченко, але дослідженням особливостей німецькомовних автобіографічних творів на українському науковому просторі ще не присвячено жодної окремої ґрунтовної праці, тому саме її аналіз становить актуальність даної теми.
29–30 апреля, 2014