Криза освіти як соціального інституту і як системи – це нездатність освіти ефективно виконати свої функції створити повноцінну особистість, здатну реалізувати себе в сучасному світі [2]. Криза освіти має практично всесвітній характер, а її основою є:а) цивілізаційні розриви між орієнтацією освіти на передачу учням якомога більшого обсягу знань та фізичною неможливістю його засвоїти; б) традиційною «підтримуючою» освітою та динамічним розвитком соціуму, який вважає парадигму «підтримуючої» освіти перешкодою, гальмом на шляху інноватики, креативності й загалом перспективізму; в) культурно-національною специфікою освітніх систем та вимогою єдиних стандартів освіти, яку висуває все більш посилюваний глобалізм.
ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ ГУМАНІЗАЦІЇ ОСВІТИ І СУСПІЛЬСТВА
Наталія Фіалко (Київ, Україна) | Скачать статью