ІV Международная научно-практическая интернет-конференция

Вивчення питаннь походження та ранніх етапів історії слов’ян вже понад століття неможливе без залучення археологічних матеріалів. Надзвичайно обмежена база писемних джерел, порівняно обмежені можливості джерел лінгвістичних, строкатість та хронологічна обмеженість етнографічних спостережень спонукали дослідників звертатися до археологічних пам’яток вже чи не в перших розвідках із зазначеної тематики. Питома вага археологічної складової у славістичних дослідженнях невпинно зростала, адже саме корпус археологічних джерел стрімко розширювався протягом кінця ХІХ – ХХ ст. Успіхи археології вже на середину ХХ ст. мали результатом те, що головні концепції слов’янського етногенезу та додержавного періоду історії слов’ян формулювалися саме дослідниками-археологами, а не фахівцями інших галузей. Причини цього слід вбачати не тільки у розширенні джерельної бази, а й у застосуванні нових методів аналізу археологічного матеріалу. Обидва зазначені фактори дозволили не просто ілюструвати відомості писемних джерел певними знахідками; археологічні матеріали самі по собі стали надійним підґрунтям для аналізу культурних процесів, соціально-економічного поступу, технологічних перетворень тощо. Вагомість внеску саме археологів у такі дослідження унаочнена у обсязі історіографічного доробку із позначеної проблематики, що склався на тепер; праці археологів складають в ньому левову частку.