XLVІ Международная научно-практическая интернет-конференция

Державна політика зайнятості населення залежить від темпів і характеру ринкових перетворень. Вона передбачає систему адаптації різних категорій незайнятого населення щодо вимог ринку праці, а також систему соціального захисту безробітних та осіб з обмеженою конкурентоспроможністю. Державне регулювання зайнятості населення має ґрунтуватися на: забезпеченні соціального партнерства суб'єктів ринку праці, тобто створенні рівних можливостей усім громадянам незалежно від їхнього походження, соціального стану, расової та національної приналежності, статі, віку, політичних переконань, ставлення до релігії, реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до своїх здібностей та професійної підготовки, враховуючи особисті інтереси і суспільні потреби; сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, створенню нових робочих місць і умов для розвитку підприємництва; добровільності та відсутності примушування громадян, що стосується вибору сфери зайнятості та робочого місця; гласності на основі всебічного інформування населення про наявність вакантних робочих місць; підтримці працездатних громадян у працездатному віці, які потребують соціального захисту; певної гарантії зайнятості, тобто гарантії збереження робочих місць і професій, гарантій отримання доходів [1]. Залежно від стану економіки на ринку праці передбачаються здійснення активних і пасивних способів регулювання зайнятості.