Поняття щастя становить особливий інтерес для лінгвістичного аналізу, зважаючи на різнорідність семантичних ознак, що утворюють його зміст, предметну сферу й обсяг. Ставлення до щастя входить до визначальних характеристик духовної сутності людини, уявлення про нього утворюють прадавній шар світогляду разом із поняттями блага, сенсу життя, смерті, любові та ін. Важливість цього поняття закономірно відтворюється в мові. В останні роки різні аспекти лексичної одиниці «щастя» в мові й лінговокультурі досліджували С. Воркачев, В. Колесов, Н. Сегал та ін. науковці. Їхні роботи здійснені на матеріалі російської мови. У вітчизняній лінгвістиці фольклорну формулу «щастя-доля» вивчає В. Білоноженко [1], аналізуючи етимологію слова «доля», розглядаючи, як у художній мові воно функціює. Метою нашої роботи є дослідження лексико-семантичного поля «щастя» в українській літературі.
ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНЕ ПОЛЕ СЛОВА «ЩАСТЯ» В УКРАЇНСЬКОМУ ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ
Катерина Безіна, Лідія Кузьміна (Харків, Україна) | Скачать статью