І Международная научно-практическая интернет-конференция

Виникнення складної життєвої ситуації обумовлено сукупністю зовнішніх умов ситуації та індивідуальних особливостей людини, які впливають на її оцінку. До зовнішніх умов належать обставини, які людина контролювати не може, оскільки вони є незалежними від неї. Внутрішніми умовами є суб’єктивні умови за яких складна життєва ситуація сприймається як перешкода для адекватного повноцінного здійснення життєдіяльності. Складна життєва ситуація розуміється як значима для людини ситуація з високим ступенем невизначеності, що переживаються індивідом як неможливість «жити за таких умов» і виявляються у неспроможності змінити самі умови життя.

В умовах глобальних змін у сучасному суспільстві, які породжують відчуття нестабільності, крайньої невизначеності, руйнацію моральних стереотипів, людина постає перед необхідністю вирішення складних завдань, пошуку індивідуально-психологічних засобів продуктивної життєтворчості. Зазначена ситуація гостро актуалізує проблему психологічних ресурсів, адже саме вони виступають тими інструментами, які забезпечують реалізацію функцій життєтворення, дозволяють вирішувати не лише актуальні, але й глобальні питання власного буття.

На сучасному етапі розвитку українського суспільства відбуваються зміни в усіх сферах соціального і духовного життя, що не може не відбиватися на особистісному психологічному благополуччі. Враховуючи складні умови воєнного стану та світової пандемії психологічне благополуччя особистості, як показник її психологічного здоров’я, набуває особливої ваги. Під час війни поступово, не завжди помітно, але невідворотно змінюються ціннісні орієнтації, життєві перспективи, стосунки з оточенням, ставлення до себе і свого життя. Війна руйнує базові почуття безпеки, захищеності, стабільності, передбачуваності, провокуючи зміни процесів життєдіяльності, самореалізації, що впливає на переживання особистісного благополуччя. Т.М. Титаренко вважає, що «психологічне благополуччя не зводиться до гедоністичних насолод, а пов’язане насамперед з подальшим розвитком особистості, досягненням нею більш високого рівня відповідальності за власне теперішнє і майбутнє.

Аналізуючи підходи до визначення психологічного благополуччя особистості, науковці досліджують сферу станів і переживань, притаманних особистості. У класичній психології суб’єктивні переживання людини, у тому числі психологічного благополуччя, розглянуто як елемент її внутрішнього світу та є виключно суб’єктивними. У контексті системно-структурного підходу до вивчення психіки особистості (Б. Ананьєв, Б. Ломов, В. Слободчиков, Б. Теплов й ін.) категорію переживання вивчають як форму вияву ставлення до ситуації, форму емоційного відображення, як цілісний психічний акт, що включає всі аспекти психіки та відображає всю повноту індивідуального буття. Із позиції суб’єктивно-діяльнісного й суб’єктивно-вчинкового підходів у психології переживання психологічного благополуччя розкрито в контексті певних важливих видів діяльності та вчинків (Ф. Василюк, Л. Виготський, А. Леонтьєв, А. Лурія, С. Рубінштейн).