ІV Международная научно-практическая интернет-конференция

Українська мова як шкільний предмет в основній школі вивчається в трьох аспектах: теорія мови; орфографічні та пунктуаційні правила; розвиток мовної культури. Традиційно пріоритетним у школі вважається вивчення мовних правил (орфографія, пунктуація). Разом з тим останнім часом у методичній літературі можна зустріти і інший підхід до вивчення даного предмета. Розвиток навичок зв'язного мовлення у багатьох методичних документах і програмах на сьогодні постулюється як провідний напрям. Але, на жаль, ця теза поки що повною мірою не реалізується в шкільній практиці. Розвиток зв'язного мовлення досі не є основою навчання, а є своєрідним додатком до основного курсу. Формування навичок грамотної мови на даний час не стільки здійснюється на практиці, скільки декларується в програмних методичних документах. Як показують дослідження психологів, збільшився відсоток дітей з недостатньо розвиненим логіко-понятійним апаратом, але добре розвиненим образним мисленням. Необхідно розробити такі методики викладання, які будуть ефективні в роботі і з такими учнями. Останнім часом багатьма словесниками пропонується об'єднати перераховані вище аспекти вивчення мови, зробивши основним об'єктом розгляду на уроці української мови текст, оскільки саме в тексті відбувається реалізація мовних правил. Слід наочно показати учневі, як кожен мовний рівень (фонетика, лексика, морфологія, синтаксис) допомагає створювати і розуміти текст.

Створення багатосубстрактної етнічної єдності в Аргентині кінця ХІХ – початку ХХ ст. відбувається шляхом контактування та змішування різних типів культур, менталітетів, стереотипів, звичаїв і традицій. Різні культури пропонують якісно різні погляди на дійсність і досвід її пізнання людиною, а внутрішня структура певної культури відображає цю різницю у формі вихідних установок, знань та цінностей [1, с. 41]. В аргентинській поезії початку ХХ ст. вербалізується національно-мовна картина світу аргентинського культурного субстрату, що має свої особливості, які опосередковують формування і моделювання поетичної картини світу, та європейський культурний суперстрат, який опинився в Аргентині, ментальності якого властиві як універсальні, так і культурноспецифічні категорії, що контрастують з аргентинськими. У поетичній картині світу проявляються результати контактування та взаємонакладання аргентинського та європейського менталітетів, які відображають різносубстрактну національну картину світу Аргентини, процеси накладання та варіювання картини світу в межах двох етнічних груп: іммігрантів (західноєвропейська картина світу) та місцевого етносу, в якого, природно, була своя картина світу (місцева картина світу). Безперечно, культурні виміри цих груп значно відрізнялася.

У сучасному соціокомунікаційному просторі споживачі інформації мають змогу отримувати новини з різних каналів комунікації: друкованих періодичних видань, телевізійних програм, радіо програм, реклами, мережі Інтернет та інших. Серед найрозповсюдженіших засобів інформування суспільства про перебіг подій у країні та світі чільне місце посідає друкована преса. Мета роботи: з’ясувати особливості редагування новинних текстів на прикладі друкованого періодичного видання «Газета по-українськи», а також визначити особливості роботи редактора з новинними текстами. Мета роботи передбачає виконання таких завдань: дослідити особливості написання новинних текстів; сформулювати вимоги щодо роботи редактора з новинними текстами. Наукова новизна роботи полягає в тому, що це перша спроба комплексного аналізу редакційної політики обраного періодичного видання. Практичне значення роботи полягає у визначенні специфіки пошуку, відбору, організації, редагування та випуску інформаційного повідомлення, що дає змогу поліпшити якість періодичних видань в Україні. Теоретико-методологічна основа: праці А. О. Капелюшного (Редагування в засобах масової інформації), Л. А. Васільєвої (Делаем новости), М. С. Тимошик (Редагування текстів за видами видань). Згідно з теорією сучасної журналістики поняття «новина» надзвичайно полісемічне. Наприклад, німецький дослідник Вальтер фон Ла Рош вважає, що новина — це оперативне інформаційне повідомлення, котре містить суспільно важливу та актуальну інформацію, яка стосується певної сфери життя суспільства загалом чи окремих його груп [3].

Принцип музичності, який був запроваджений ще передвісниками символізму, плідно використовувався і розроблявся символістами пізнього періоду. Символісти намагаються не просто висловити свої думки у поетичній формі, а створити так звану “словесну музику”, яка б сприймалася читачем якнайкраще. Таким поетом був відомий французький маг, окультний філософ С. де Гуайта (1861 – 1897), творчість якого покрита загадковістю та містицизмом. Його символічна поезія направлена в першу чергу на езотеризм та містицизм. Дослідник творчості цього неоднозначного поета А. Мерсіє у книзі “Les Sources ésotériques et occultes de la poésie symboliste (1969 р.)” відзначає схожість його манери письма з манерою Ш. Бодлера. Крім того, А. Мерсьє зазначає, що поезія С. Гуайти відрізняється своєю класикою форми і написання, однак поет є ближчим до парнасців, ніж до символістів. У його творчості домінували дві антонімічні риси: аристократичний герметизм та щедрість, з одного боку, і втома неспокійного поета, з іншого [1].

Мова – основа духовності народу. Мова – це наша національна ознака, в мові - наша культура, сутність нашої свідомості. Соціальний прогрес суспільства, розбудова української державності, проведення реформ залежать від духовного саморозвитку, самовдосконалення людини, тому вся виховна сила суспільства повинна бути спрямована на те, щоб розкрити духовну природу особистості. Це неможливе без належного, відповідального, поважного ставлення до рідної мови та мови в цілому, як основного компонента соціальних комунікацій. Вплив мови починається в мить коли мати схиляється над колискою, і перші звуки колискової пісні, музика рідної мови переливаються в її кровинку. Не викликає сумніву: пестливі, ніжні руки матері, її лагідний голос – це вже те спілкування, що дає імпульс повному розкриттю всіх можливостей людини закладених у її генетичному коді. Через спілкування створюється неповторний емоційний світ єднання поколінь, світ, у якому живе рідне слово. Перли віртуозів слова: мова – "жива схованка людського духу" (Панас Мирний), "коштовний скарб народу" (І.Франко), "життя духовного основа" (М.Рильський), «генофонд культури"(О.Гончар). Мова це не тільки засіб спілкування, а й інструмент формування і вираження думки, основа духовності народу, міцна і надійна опора самоусвідомлення особистості, бачення себе в соціальному і культурному контексті, імпульс до творчого самовираження людини в національній культурі, й у світовій цивілізації.

У сучасному інформаційному суспільстві преса не втратила свою вагому роль джерела важливої інформації. Проте ця роль може бути легко знівельована, якщо матеріали друкованих ЗМІ не будуть інформативними, актуальними, достовірними. Провідною ознакою якісних пресових текстів є їх відповідність законам логічного мислення, адже саме вона забезпечує зрозумілість, точність, послідовність викладу, що у свою чергу сприяє адекватному сприйманню інформації читачем. Проблемам логічного аналізу тексту присвячували свої наукові праці В. І. Свинцов, В. І. Максимов, М. С. Тимошик, З. В. Партико та інші, але порушеннями логіки викладу в матеріалах преси займалися лише деякі науковці. Зокрема, варто згадати праці А. О. Капелюшного, К. М. Накорякової, С. І. Сметаніної. У нашій статті розглянуто актуальне питання логічних помилок у пресі та їх впливу на якість тексту як корисного джерела інформації для читача. Дотримання законів правильного мислення називають логічністю [1, с. 481]. З точки зору логіки поняття «правильність мислення» відноситься до будови думки, її форми. Саме перевірка правильності та істинності і є завданням логічного аналізу тексту.