За словами А. Сапковського, існують три основні тлумачення появи літературного жанру фенетезі. Згідно з першим, до його прешопочатків можна зарахувати готичні романи «Замок Отранто» Уолполла, «Італієць» Е. Редкліфф і «Франкенштейн, або Сучасний Прометей» М. Шеллі. Друге засвідчує, що фентезі започаткували лорд Дансені (збірник «Боги Пегани» та роман «Донька короля Ельфландії»), А. Мерріт (оповідання «Крізь драконове скло», містично-пригодницький роман «Корабель Іштар») і К. Сміт (цикли «Готика» і «Посейдоніс»). З третьою думкою погоджується А. Сапковський, зазначаючи, що першим зразком жанру був комікс 1905 року під авторством У. МакКея про пригоди Немо[6]. Визначальною рисою цього твору вважають створення художнього простору, де автор репрезентує своїх героїв, описуючи їх подорожі. У Маккея цей простір – дивовижна країна Сламберленд (Never-Never Land), так звана Країна Мрій, у її зображенні превалюють романтичні архетипи. З погляду літературознавчого аналізу комікс не можна віднести до пригодницьких (adventure), однак у свою чергу він не вкладався в межі наукової фантастики (science fiction). Це була фантазія (fantasy).
27–28 Лютий, 2014