Важливе місце у забезпеченні ефективного функціонування індивідуального селянського господарства в добу непу займало достатнє забезпечення сільськогосподарським реманентом та сільськогосподарськими машинами, які вже на початку XX ст. набули широкого поширення в сільському господарстві України. Їх відсутність, так само як і відсутність власної тяглової сили, означало для селянина неможливість відновлення, а потім і подальшого розвитку та інтенсифікації виробництва. Фактично успішне вирішення завдань відбудови та подальшого розширення сільськогосподарського виробництва України після Першої світової та громадянської війн в значній мірі і визначилося станом забезпеченості господарств як простим інвентарем, так і складними сільськогосподарськими машинами. Адже їх відсутність, чи просто гостра нестача, не давала можливості доцільно використовувати наявні земельні площі. Особливої ваги поліпшення матеріально-технічної бази сільського господарства та його подальшої механізації набуло, коли завдання відновлювального періоду були вже виконані і нагально постало питання про подальшу інтенсифікацію виробництва в селянських господарствах.
Рівень інвентарної забезпеченості селянських господарств України на початку 1920-х рр.
Валентин Лазуренко (Черкаси, Україна) | Завантажити статтю