І Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

Із розвитком медичної та реабілітаційної психології постійно зростає роль взаємовідносин пацієнтів і медперсоналу. Ці стосунки складаються індивідуально в кожному конкретному випадку та залежать від особливостей особистості пацієнта, його нозологічної приналежності й індивідуально- психологічних особливостей медпрацівника. Такі стосунки створюють середовище, що існує в межах клініки й істотно впливає на лікувально-реабілітаційний процес. Зараз до особистості хворого необхідно підходити не тільки як до суб’єкта хвороби, а й як до суб’єкта лікувального процесу, який бере участь в ньому, переживає його, впливає на його ефективність [3]. Вагоме значення в лікувально-реабілітаційному процесі має кваліфікація медичного працівника. Використання кваліфікації як інструменту залежить від особистісних характеристик медика. Довіра до ескулапа передбачає позитивне ставлення пацієнта до нього. Ставлення виражається попереднім досвідом, обумовленим очікуванням, що медпрацівник має здібності, бажання і засоби, щоб надати допомогу хворому. Набути довіри можна у випадку, якщо працівник як особистість спокійний, гармонійний, впевнений, а манера поведінки – рішуча і швидка, яка супроводжується делікатним і людяним ставленням до кожного пацієнта [2].