Символ є складним і неоднозначним об’єктом наукового зацікавлення мовознавців, філософів, семіотиків, літературознавців, психологів, фольклористів, культурологів тощо. У сучасному українському мовознавстві питання мовного символу активно досліджують В. Жайворонок, В. Кононенко, О. Сімович; символ розглядають у фразеології (О. Куцик, О. Левченко, І. Намакштанська, Ю. Новикова, Д. Ужченко, В. Ужченко); фольклорі (М. Бігусяк, З. Василько, Л. Дідківська, Л. Дяченко, А. Мойсієнко, Г. Таранюк); художньому тексті (Л. Голомб, Л. Ставицька, О. Таран, М. Філон, С. Чернюк, І. Шапошникова); він є об’єктом лінгво¬країно¬знав¬ства (словник „Україна в словах”, 2004), мовним знаком культури в лінгві-стичному аналізі художнього тексту (М. Крупа). Більшість дослідників вказують на глибину символу, на співвідношення його мовної форми і змісту, тому лінгвістична теорія символу не може обійти питання про відображення людським мисленням довкілля та про відношення мислення до мови.
ФІЛОСОФСЬКІ ВЧЕННЯ ПРО СИМВОЛ ЯК ПЕРЕДУМОВА ЛІНГВІСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Марина Івасюта (Чернівці, Україна) | Завантажити статтю