Одним із сучасних і швидко розвиваючих напрямків інженерних наук є робототехніка [1]. В першу чергу, це пов'язано промисловими потребами. Так, на виробництві вводяться в експлуатацію автоматизовані системи (АС): маніпулятори, зварювальники, фарбувальники, ЧПК тощо. Експлуатуються такі системи в різноманітних галузях, починаючи від збірки автомобілів та закінчуючи електрозварювальними підводними роботами. Власне, завдяки автоматизованим властивостям таких систем, вони здобувають все більшої і більшої популярності. Проте, оборотною стороною медалі процесу впровадження робототехнічних комплексів (РТК) в промислове виробництво є відмова технологічних напрямків від людської робочої сили, адже, як така, вона вже не потрібна – всю і/або частку праці виконують автоматичні машини. Хоча тут можна зауважити й інше – деякі види праці, апріорі людина не може виконати взагалі, або ж виконати зі шкодою для власного здоров'я. Зрозуміло, що ні в одному із ядерних реакторів не присутня людина, – отримання енергії покладається на АС, яка власне і керується оператором ззовні. І таких прикладів можна назвати досить таки велику кількість.
ПЕРЕДОВІ НАПРЯМИ ПРОМИСЛОВОЇ РОБОТОТЕХНІКИ
Тарас Ляшук, Назар Шинкарчук (Рівне, Україна) | Завантажити статтю