ХХХVІІI Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

Вимоги до вищої освіти підвищуються з року в рік, рівень комп’ютерної грамотності студентів прогресує, тому перед викладачем іноземної мови постає проблема давати знання таким чином, щоб мотивація до вивчення мови не зникла. Якщо раніше методика навчання іноземної мови не передбачала емоційного контенту навчання, то зараз все більше наукових досліджень присвячується емоційній складовій. Факт, що емоційна діяльність впливає на успішність життєдіяльності людини підтверджений багатьма науковими розробками, тож розгляд заняття з іноземної мови з цієї точки зору нам видається доречним. Таке поняття, як емоційний інтелект, варто розглянути з дидактичної точки зору. Необхідно зазначити, що це поняття в науковому сенсі цього слова вперше з’явилось ще у 1893 році в наукових розробках видатного вченого Г.Гарднера, який класифікував підвиди інтелекту, серед яких був і емоційний інтелект. Він визначає його як здатність особистості оцінювати і розуміти свої власні почуття[1]. В 1990 році вченими Дж.Майер, П.Саловей, Д.Карузо була представлена чотирикомпонентна модель емоційного інтелекту. Згідно цієї «моделі здібностей», емоційний інтелект складається з наступних здібностей: сприйняття емоцій інших людей та власні;