ХХI Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

Aholi va hududlarni favqulodda vaziyatlarda himoya qilish sohasidagi muammolarni hal qilish uchun mamlakatimizning mavjud ilmiy salohiyatidan, zamonaviy axborot-kommunikatsiya texnologiyalaridan yetarli darajada foydalanilmayapti. Qutqaruv tuzilmalarining moddiy-texnik ta’minoti, aholi va hududlarni favqulodda vaziyatlarda himoya qilish sohasida malakali kadrlar tayyorlash, fuqarolarni bunday vaziyatlar ro’y berganda to’g’ri harakat qilishga o’rgatish, xavfli tabiiy jarayonlar kuchayishi bilan bog’liq mavjud xatarlar, shuningdek, texnogen avariya va halokatlar xavfi to’g’risida o’z vaqtida va aniq xabardor qilish tizimi bugungi kun talablariga to’liq javob bermaydi [1].

Створений на Харківщині економічний потенціал, високий рівень розвитку промисловості та сільського господарства визначаються значні об'єми перевезень вантажів й пасажирів як у межах міста, так й в області. Транспортний комплекс міста повністю й вчасно забезпечує потреби господарства та населення в перевезеннях між різними одиницями адміністративно-територіального поділу, має істотний вплив на всі сфери життя суспільства - економічну, соціальну, екологічну [1].

Қишлоқ хўжалигида етиштирилаётган маҳсулотларни сифати, миқдори кўп жиҳатидан суғориладиган ерларининг ҳолатига боғлиқ. Ер хусусан тупроқ ресурсларидан самарали фойдаланиш ҳамда уни унумдорлигини сақлаш ва муҳофаза қилиш ҳар қандай жамият иқтисодий холати ва унинг ишлаб чиқариш кучлари ривожланишига бевосита таъсир кўтказади.

Для багатьох міст України характерна складна екологічна обстановка. Для великих міст України важливими екологічними проблемами є такі проблеми як: викиди автотранспорту та промислових підприємств, через що забруднюється атмосферне повітря, грунти і вода; захоронення виробничих та побутових відходів; стан каналізаційного господарства та очистка стічних вод. Ці проблеми особливо негативно впливають на стан здоров’я та тривалість життя людей: за даними ВООЗ українці живуть в середньому на 10 років менше, ніж європейці та жителі багатьох інших країн світу.

В частині використання водних ресурсів України основним документом є Водний кодекс України, що набрав чинності з 20 липня 1995 року.[1] Згідно з ним, завданням водного законодавства є регулю­вання правових відносин з метою забезпечення збе­реження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб громадян та галузей економіки України. Останні зміни до Водного кодексу та ряду інших нормативних актів пов’язані із підпи­санням у 2014 році Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, і, відповідно, необхідністю гармонізації українського законодавства із директи­вами ЄС.

Природний заповідник «Михайлівська цілина» належить до числа найстаріших природоохоронних установ України: у 2018 році відзначалося 90-річчя надання цій території природоохоронного статусу. За такий тривалий час існування заповідником накопичений значний історичний, науковий доробок, однак, разом з тим і низка проблем, частина яких потребує вирішення найближчим часом.

Водні ресурси, як національне надбання, яким користується сучасне суспільство, та яким будуть користуватися в майбутньому нащадки сьогоднішнього суспільства, вимагають до себе особливо дбайливого ставлення. Забезпечення екологічної рівноваги та повне задоволення потреб населення та суспільного господарства водою можливі лише за умови раціонального використання водних ресурсів, забезпечення їх охорони та збереження, а також поліпшення якості води та водного режиму річок та інших водних об’єктів. Досягнення таких цілей перш за все здійснюється за допомогою встановлення вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм водоохоронних зон та прибережних захисних смуг. При чому, забезпечення встановлення таких водоохоронних зон та прибережних захисних смуг можливе лише за рахунок земельного фонду, тобто територій та окремих земельних ділянок, що розташовані вздовж та навколо водних об’єктів, і в межах яких встановлюється особливий, відмінний від загального порядку користування землею, правовий режим.

На сьогодні, використання земель рекреаційного призначення та розвиток туристичної інфраструктури є надзвичайно перспективною галуззю розвитку економіки України. Але для їх успішного використання та розвитку потрібно вирішити цілий ряд економічних, соціальних, юридичних проблем та пройти повноцінну реорганізацію адміністративної складової землекористування загалом, та рекреаційного землекористування зокрема. Зважаючи на процес реформування земельних відносин в Україні та можливе впровадження ринку землі, до цієї проблеми потрібно підходити виважено, з урахуванням всіх можливих ризиків.

Нафтопродукти є одними з найнебезпечніших забруднювачів природних водойм та ґрунтів. Широке та різноманітне застосування нафтопродуктів призводить до того, що стічні води майже всіх промислових і транспортних підприємств у різних кількостях містять нафтові забруднення. Запобігання потраплянню нафтопродуктів у навколишнє середовище внаслідок різноманітних аварійних ситуацій є одним з заходів, спрямованих на посилення екологічної безпеки держави.

Сіверський Дінець є найбільш важливою та головною водною артерією сходу України, що забезпечує потреби у воді населення,сільське господарство та промисловий комплекс Луганської, Донецької та Харківської областей. Стан довкілля річки є важливим водним ресурсом Донбасу – найбільш техногенно навантаженого регіону України. Значна частина річки примикає до лінії зіткнення та зазнає екологічних порушень та катаклізмів від безпосереднього впливу військових дій. Окрім безпосереднього впливу військової техніки, використання боєприпасів, загрозу довкіллю спричиняють аварії та забруднення промислових підприємств регіону.

Вуглець або карбон – важлива частина нашого організму, нашої їжі, одягу і більшої частини палива. Вуглець входить до складу багатьох повсякденно використовуваних нами речей. Більше 90% відомих хімічних речовин містять вуглець. У різних формах вуглець є присутнім в усіх оболонках Землі. Він потрібен для підтримування життя. Тіла усіх живих істот складаються із сполук, в які входить вуглець.

Історична довідка. Вперше поняття «техногенез» стало відомим з публікацій академіка О.Є. Ферсмана, який, характеризуючи процеси гіпергенного характеру, що визначають особливі типи мінералоутворення та геохімічної міграції, назвав у переліку загальних змін поверхні Землі: гипергенез, педогенез, сингенез, діагенез, галогенез, катагенез, гідрогенез, механогенез, біогенез та останнім – техногенез як утворення, що пов’язані з господарською діяльністю людини [1, с. 532].О.Є. Ферсман описав основні напрямки геохімічної діяльності людини і встановив її антиприродну сутність, оскільки вона спрямована на конфлікт з природними процесами колообігу та геохімічних реакцій.

Природа – це місце проживання людини, джерело всіх благ, які необхідні для її існування і виробничої діяльності. Людина є невід’ємною частиною природи і може виробляти тільки тоді, коли використовує природні ресурси. Багато років людина прагнула підкорити природу, панувати над нею, але несподівано для себе опинилася на межі екологічної катастрофи. «Парниковий ефект», «озонові діри», недостатня кількість чистої води та продуктів харчування, сировинні та енергетичні кризи, забруднення світового океану – всі ці проблеми потребують негайного вирішення. Відомо, що починаючи з ХХ століття активно руйнується природне середовище. І сьогодні людство уже говорить про глобальну екологічну кризу. Враховуючи ситуацію, що склалася, Верховна Рада України ще у 1993 р. оголосила всю територію країни зоною екологічного лиха. Україна має міжнародний статус зони екологічного лиха.