ХІХ Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

Становлення чорногорської державності було досить складним і тривалим процесом, однак закономірним. Довготривала боротьба чорногорського народу за свою державу багато в чому вплинула його на менталітет. Звернення до обраної теми допоможе більш глибокому вивченню чорногорської історії та історії слов’янства загалом. Битви при Мартінічах і Крусах, на жаль, висвітлені в малочисельних працях. Вивченням цієї проблеми займались як вчені кінця ХІХ – початку ХХ століття – П. Ровінський [4], І. Вацлик [3], так і сучасні історики – Б. Павіцевіч [1], О. Симакова [5], Ю. Аншаков [2] та інші. Метою статті є розглянути боротьбу за незалежність чорногорців із Османською імперією на прикладі двох битв. Наприкінці ХVIII століття загострилось багато державних політичних проблеми в Османській імперії. Найважче, звичайно, було відкрите повстання деяких місцевих периферійних очільників. Найбільший вплив на історію балканських народів спричинили, звичайно, політичні та сепаратистські рухи Скадарського візира – Махмуда–паші Бушателіє (1779–1796) і Алі–паші Янінског (1741–1822). Скадар був центром економічного і політичного розвитку краю, що впливав не тільки на цю частину Балкан, а й на діяльність своїх дилерів відомих в інших областях Леванту. Митрополитом Чоногорії в цей час став Петро I Петрович Негош, що провів кілька років за межами країни, національні справи знаходились у віданні чинного гувернадура Йована Радоніча. Новопризначений митрополит чорногорський з’явився у Чорногорії в лютому в 1786 році [1, с. 19].