V Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

Сільськогосподарські тварини пройшли процес одомашнення, безперервний генетичний процес, спрямований на модифікацію поведінки, анатомії та фізіології тварин відповідно до конкретних потреб людства [1]. Отже, свійські тварини повинні бути пристосовані до людини та середовища утримання в неволі. Однак багато сільськогосподарських тварин все ще сприймають контакт з людьми як тривожну зустріч із хижаками, а раптові зміни в їхньому фізичному та соціальному середовищі як страх [2, 3]. У сучасних тваринницьких господарствах існують регулярні періоди контактів між людьми та тваринами, наприклад під час годування та прибирання. Тварини можуть реагувати на тактильні, зорові, нюхові, смакові та слухові сигнали від людини. Поведінка тваринників є важливим фактором у визначенні ступеня страху тварин до людини і, відповідно, якості взаємодії людини з твариною [4]. Страх щодо поведінки людини є основним джерелом стресу тварини та може призводити до низької продуктивності сільськогосподарських тварин.