ХХІV Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

Водні ресурси є важливим фактором територіальної організації продуктивних сил та соціально-економічного розвитку регіонів держави, Тому водогосподарський комплекс (ВГК) необхідно розглядати як одну з найважливіших ланок господарської діяльності країни, яка є системно-структурним утворенням, що об’єднує водні ресурси, суб’єктів водокористування, органи управління і контролю, характеризується певною функціональною, галузевою і територіальною структурою [1]. Розвиток ВГК Київської області повинен здійснюватись за Законом України “Про загальнодержавну програму розвитку водного господарства України”.

Постановка проблеми. Згідно водного Кодексу України [1] усі води (водні об’єкти) на території України є національним надбання народу України, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту. Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об’єктами. Але головною проблемою питного водопостачання України є те, що більшість з водних об’єктів, які використовуються як джерела питного водопостачання, є поверхневими, і вони постійно потерпають від антропогенного навантаження. У наслідок цього якість поверхневої води у водних об’єктах не відповідає вимогам санітарного законодавства, а якість питної води,як відомо, напряму залежить від якості води у джерелі питного водопостачання [2; 3].

Однією з обов'язкових умов функціонування цивілізованої держави є контроль за якістю різних вод: питних, поверхневих та інших. Перш за все, на державному рівні регламентується походження і ГДК нормованих компонентів. Додаткові відомості про методики аналізу води узагальнені в керівних нормативних документах (ДСанПіН 2.2.4-171-10 і т.п.), як правило, їх використовують хіміко-аналітичні лабораторії служб охорони здоров'я, охорони природи, комунального господарства [1].

Для формування обґрунтованих висновків про стан та якість води необхідне створення ефективних інформаційних систем, дія яких повинна ґрунтуватися на застосуванні комп’ютерних методів, методів математичної статистики та математичного моделювання. Функціонування зазначених систем здійснюється на засаді отримання, збирання, обробки, збереження та аналізу інформації моніторингу показників якості води.

Геологічна будова Житомирського Полісся сприяє інтенсивному розвитку гірничовидобувної та переробної промисловостей. Розкривні породи у даному регіоні мають невелику потужність і на значних територіях кристалічна порода виходить на поверхню. Це полегшує видобування корисних копалин та дозволяє зменшити собівартість готової продукції. У зв’язку з цим, Житомирщина характеризується значним обсягом видобування і переробки гранітів, гранодіоритів, габро, лабрадоритів, граніто-гнейсів та інших порід. Найбільш поширеними корисними копалинами регіону можна вважати камінь будівельний (буто-щебенева сировина). На території Житомирської області розвідано 62 родовища каменю будівельного, сумарні запаси яких становлять 10% від загальних обсягів буто-щебеневої сировини України. З них 25 родовищ розробляються, а сировина переробляється каменедробильними заводами на щебінь.

В Україні металургія залишається одним з основних видів промислової діяльності, забезпечуючи до 16% загального обсягу реалізованої промислової продукції, п’яту частину товарного експорту, понад 200 тис. робочих місць і близько 10% від загальної середньооблікової кількості штатних працівників, зайнятих у промисловості. Нажаль, у цій галузі надзвичайно повільно відбувається заміна старого технологічного обладнання та впровадження новітніх технологій. Крім того, галузь відрізняється низьким рівнем екологічності виробництва – близько третини від загальної кількості викидів шкідливих речовин в атмосферу припадає саме на металургію. Все це породжує ряд гострих гігієнічних проблем і, незважаючи на проведення санітарно-гігієнічних заходів, залишається суттєвим вплив професійно-шкідливих факторів виробничого середовища металургійних підприємств на здоров’я працюючих [1,2,3]. За даними Держкомстату України кожний четвертий робітник працює в умовах, які не відповідають санітарно-гігієнічним нормативам.

Постановка проблеми. Головною метою національної екологічної політики є забезпечення конституційного права громадян на безпечне навколишнє середовище. Тому інтеграція екологічної політики в усі напрями діяльності є обов’язковою умовою переходу до екологічно збалансованого розвитку держави, коли соціально-економічне зростання країни не впливає на здатність природних екосистем відновлюватися, а навпаки, сприяє збереженню, охороні та відтворенню наявних природних ресурсів. Відповідно до положень Закону України "Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року" [1], Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року [2], Стратегії регіонального розвитку Черкаської області на період до 2020 року [3], Угоди про асоціацію між Україною, Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами.

На екологічний стан військових полігонів в Україні звернули увагу лише в кінці 90-х років. На сьогодні досить гостро стоїть проблема забруднення вод об'єктами Збройних Сил України. Небезпечною є обстановка в місцях дислокації військових частин в м. Полтаві, Узині, Кривому Розі, Чугуєві, Запоріжжі, Арцизі та ін. Так в м. Біла Церква в результаті незадовільного функціонування зливової каналізації та очисних споруд авіаремонтного заводу значно забруднені території парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва XVIII ст. "Олександрія". Практично знищене озеро та джерела парку, води яких містять токсичні елементи тяжких металів (хрому, свинцю, кадмію та ін.) у концентраціях, які перевищуючих ГДК в 100-200 разів. На поверхні вод плавають у значній кількості нафтопродукти, які досить часто самозагоряються. Забруднені води стікають в річку Рось, знищуючи у ній рибу та всі живі організми.

Сумщина невідворотно обирає шлях сталого, екологічно безпечного і комфортного соціально – економічного розвитку. Стратегія регіонального розвитку Сумщини передбачає рівнозначимість його економічної, соціальної та екологічної складових. І сьогодні, як ніколи, потрібна зважена та розсудлива державна політика щодо ефективного використання природних ресурсів, їх заощадження та збереження для забезпечення спроможності і збалансованого розвитку об‘єднаних територіальних громад.

Еволюція розвитку людства і створення індустріальних методів господарювання призвели до утворення глобальної техносфери, одним з елементів якої є залізничний транспорт. Природнє середовище при функціонуванні елементів техносфери є джерелом сировинних і енергетичних ресурсів і простору для розміщення її інфраструктури. Успішне функціонування і розвиток залізничного транспорту залежить від стану природних комплексів, наявності природних ресурсів, розвитку інфраструктури штучного середовища і соціально-економічного середовища суспільства.

Сучасне життя характеризується динамічністю, швидкоплинністю процесів, що відбуваються в суспільстві, науці та техніці. Це ставить певні вимоги перед молодими людьми, які сьогодні починають трудове життя. Вони повинні вміти швидко перебудовувати та переоцінювати свої знання відповідно до вимог часу. Молодий спеціаліст повинен бути відкритим до сприйняття інновацій – мати гнучкий розум, здатний постійно опановувати нову інформацію.

Постановка проблеми. Водні ресурси - невід'ємна складова частина національного багатства України. До водних ресурсів відносяться запаси поверхневих і підземних вод, що складаються із вод річок, озер, ставків, водосховищ, лиманів, каналів, ґрунтової і атмосферної вологи. Для нашої в даний час практичне значення мають в основному ресурси поверхневої, річкової і підземної води.

Постановка проблеми. У «Порядку денному ХХІ століття», що був прийнятий конференцією ООН в Ріо-де-Жанейро в 1992 р., сказано, що «…Використання води на нашій планеті постійно зростає і вже найближчим часом у багатьох її регіонах слід чекати дефіциту прісної води». За образним виразом сучасних політологів, можлива третя світова війна буде «водною», за доступ до ресурсі прісної чистої води. Питна вода складає лише 2,5% від загального об’єму гідросфери. Крім того, три чверті цих запасів зосереджено в малодоступних полярних шапках та льодовиках.