VI Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

Сучасна соціальна ситуація в світі характеризується зростанням локальних етнічних конфліктів навіть у тих країнах, де історично разом живуть різні нації і народності. Завдання збереження глобальної безпеки вимагають постійної роботи з вивчення природи та видів конфліктів між представниками різних етнічних груп, їх впливу на соціальне та економічне життя, а також пошуку ефективних шляхів їх подолання. Освіта, яка забезпечує складний процес розвитку когнітивних, соціальних, емоційних характеристик особистості, не може не реагувати на події, що відбуваються в суспільстві. Як показує досвід багатьох країн, які пережили етнічні конфлікти, вузи і школи іноді залишаються єдиними структурами, в яких проводиться цілеспрямована об’єднуюча і миротворча політика. Тому педагоги вважають, що освіта може допомогти суспільству сформувати у молоді гуманну модель поведінки та ставлення до людей інших націй. В освіті можна знайти ефективні форми зниження міжнаціональних конфліктів, застосовні для використання в широкій соціальному середовищі. Першочергова роль у вихованні молоді в цьому плані відводиться вчителям іноземних мов, як представникам іншомовних культур, спроможних і покликаних формувати полікультурну свідомість і компетентність в учнів.

У сучасній Іспанії понад 30 університетів здійснюють професійну підготовку соціальних педагогів на факультетах соціального виховання (Facultades en Educacion Social) та в університетських школах (наприклад, Escuela Universitaria Cardenal Cisneros в Університеті Алькали). Навчання в університетах організовано за циклами із специфічними освітніми цілями й автономною академічною оцінкою. Перший цикл навчання – це дипломна освіта; він містить у собі вивчення базових понять й одержання основних знань та умінь для здійснення професійної діяльності. Другий цикл університетської освіти зосереджений на поглибленому, спеціалізованому або міждисциплінарному навчанні. Завдання цього етапу − академічна або професійна спеціалізація; проведення дослідницьких робіт. Після успішного закінчення другого циклу студент одержує ступінь магістра. Навчання на третьому циклі складається з двох академічних курсів, організованих у вигляді семінарів, і має на меті спеціалізацію в галузі науки або мистецтва. Для отримання наукового ступеня доктора, крім завершення цього циклу, студенти мають представити й отримати апробацію наукової роботи.

У другій половині XX століття людська цивілізація перейшла у своєму розвитку на новий якісний етап. „В XX ст. вперше в історії Землі людина дізналася і охопила всю біосферу, розселилася по всій її поверхні…Людство, взяте в цілому, стає потужною геологічною силою” [2, с.147-148]. Досить несподіваним наслідком цієї події стало виникнення глобальної екологічної кризи, яка і стала визначальним фактором розвитку сучасної людської цивілізації. Неконтрольоване зростання споживання природних ресурсів і варварське ставлення людини до природи стало основою формування широкомасштабного громадського руху по захисту природного середовища. Розпочався широкомасштабний процес екологізації суспільної свідомості. У найважливіших міжнародних документах останніх десятиліть, присвячених проблемам виживання людства, однією з головних складових подальшого стабільного розвитку, визначено систему екологічного виховання та освіти.

ПРОЦЕСУ На сучасному етапі розвитку Української держави все актуальнішим для вищої школи стає створення належних умов підготовки конкурентно-спроможного фахівця, готового до майбутньої професійної діяльності. В пе-ріод трансформаційних змін суспільство прагне збільшення обсягу та ускла-днення інформації, а отже збільшуються і вимоги суспільства до випускника навчального закладу. Вимоги до фахівців підвищуються рік від року і включають не тільки високий рівень знань та умінь за фахом , але і володіння іноземною мовою як інструментом для здобуття нової інформації. У сучасній Україні система освіти безперервно розвивається, і для неї характерне постійне відновлення й саморозвиток. Необхідною складовою демократичного суспільства є спрямованість на гуманістичні цінності. Науковці, освітяни, представники громадськості все глибше усвідом-люють потребу у побудові єдиного освітнього та наукового простору без кордонів. Особлива увага приділяється вищій освіті , інтелектуальному поте-нціалу, що постійно зміцнюється і використовується в загальноєвропейсько-му інтеграційному процесі для поширення знань з метою усвідомлення спі-льних цінностей [1, с.25].

Вища освіта змінюється відповідно до вимог сучасного суспільства та ринку праці, які потребують максимально адаптованих, ефективних, конкурентоспроможних фахівців. Проблема формування професійної компетентності фахівця будь якої галузі знаходиться у полі зору багатьох дисциплін. Професійна компетентність – це володіння людиною певним набором спеціальних компетенцій, що дозволяють людині використовувати свій потенціал, здійснювати складні види діяльності, оперативно і успішно адаптуватися у професійному середовищі, включаючи ціннісне відношення до професійної ситуації, у рамках якої він діє. Компетентносний підхід реалізований у багатьох країнах на рівні національних освітніх стандартів. Існують відмінності у синонімічно використовуваних поняттях «компетенції» і «компетентність». Ці поняття у науковій літературі суттєво різняться і на сторінках наукових видань ведеться дискусія про їх співвідношення. Компетенція – сукупність взаємозв'язаних якостей особи (знань, умінь, навиків, способів діяльності), що задаються по відношенню до певного кола предметів і процесів необхідних аби якісно та продуктивно діяти по відношенню до них [5].