У різні історичні епохи провідну роль в країні відіграють різні типи еліт. В українській мілітарній державі XVII – XVIIIстоліттяпершочерговезначення мала козацька старшина. Мета статті - дослідити особливості політики уряду І. С. Мазепи щодо козацької старшини, в результаті якої відбулася стабілізація її становища як провідного в політичному й економічному значенні прошарку населення Гетьманщини на початку XVIII століття. В 1687 році військова рада в Коломаці востаннє за козацьким звичаєм обирає Івана Степановича Мазепу гетьманом Війська Запорізького. На думку дослідників [5; 6] він стає гетьманом в результаті змови правобережної старшини проти Івана Самойловича, яка в 70–х роках, зневірившись в політиці Петра Дорошенка, перебирається на Лівобережну Україну. Особлива організаторська роль у перевороті була відведена значному військовому товариству і «гетьманським дворянам», які представлені були Андрієм Ребриковським, Дмитром Чечелем, Андрієм Павловським, Андрієм Михайловським, Іваном Цеханським, Іваном Білевичем та ін. [5, с. 241].Внаслідок перевороту колишня правобережна старшинаотримала посадигетьмана (І. Мазепа), генерального писаря (В. Кочубей), другогоосавула генерального (А. Гамалія), генерального судді (М. Вуяхевич).
КАДРОВА ПОЛІТИКА УРЯДУ І. С. МАЗЕПИ ЩОДО КОЗАЦЬКОЇ СТАРШИНИ
Ганна Жукова (Суми, Україна) | Скачать статью