Перша половина ХХ століття – час надзвичайно складних, суперечливих подій, що позначилися на соціальному устрої суспільства, а як наслідок і на мові, адже вона стала чи не одним із найбільш вагомих засобів формування державної політики й вираження ідеологічних принципів радянської влади. Підвищення рівня грамотності населення стало передумовою широкого розповсюдження газет. Усі мовні засоби текстів ЗМІ були покликані виконувати функцію впливу, переконання та агітації. Епоха 30-х – 50-х років – це період зростання бюрократизації у сферах державного й громадського життя. На численних мітингах, з’їздах, конференціях, пленумах промовлялися, а потім публікувалися в газетах виступи радянських і громадських діячів, пафос і стиль яких слугував зразком для мовлення та комунікативної суспільної поведінки трудящих. “Партійні тексти відбивали крайній ступінь аморальності й цинізму радянських можновладців, що маніпулювали масовою свідомістю, застосовуючи підміну понять як головний засіб пропаганди” [1; с.45] Міцні централізовані зв’язки, авторитет радянської влади, суворість дисципліни, що вимагає беззастережного виконання директив, –усе це відбивалося в мові радянської доби, її стильовій однаковості.
ШТАМПИ ТА МОВНІ СТЕРЕОТИПИ НА СТОРІНКАХ РАДЯНСЬКИХ ГАЗЕТ
Оксана Корчагіна (Старобільськ, Україна) | Скачать статью