ХV Международная научно-практическая интернет-конференция

Категорія кількості належить до загальних абстрактних категорій мислення людини і є необхідним чинником процесу пізнання. О. Есперсен [4], А. Бодуен де Куртене [1] та інші лінгвісти виокремлювали розумову категорію кількості, на основі якої виникла мовна категорія числа. Традиційно категорію числа витлумачують як словозмінну, для якої характерні реляційні та синтаксичні функції (М. А. Жовтобрюх [6], Л. І. Недбайло [11] та ін.). На думку А. П. Соболєвої, у разі pluralia tantum словозмінна морфема (грамема) постає словотворчим елементом із лексичним значенням збірності [14, с. 71]. Як лексико-граматична категорія число іменників кваліфіковано в «Сучасній українській літературній мові» за редакцією І. К. Білодіда [15]. Таке тлумачення категорії числа зорієнтоване на випадки, коли немає повної відповідності між граматичним числом та кількісними виявами відображуваної ним дійсності, коли наявні семантичні розбіжності між формами однини і множини. Окремі лінгвісти вважають число іменників граматичною категорією. Підґрунтям для такого тлумачення стало те, що більшість іменників утворює кореляційну пару однина / множина, яка відображає кількісні співвідношення предметів у позамовній дійсності [9, c. 24; 12, c. 4; 6, c. 217; 3, c. 335].