Володимир Винниченко – письменник, чий творчий доробок з певних політичних причин зник з культурного обігу українців майже на 50 років. Наукова новизна роботи полягає в тому, що тут уперше досліджуються вияви явного та прихованого хронотопу в новелістиці Винниченка, використовуючи результати новітніх літературних досліджень. Мета дослідження – виявити специфіку ретрансляції часу та простору в малій прозі Винниченка. Хронотоп (грец. chrоnos – час, topos – місце) – синтез часових і просторових характеристик зображених у художньому творі явищ та подій. Літературознавці активно розробляли і продовжують свої дослідження щодо проблеми художнього часу та простору. Вперше термін «хронотоп» використав у психології О. Ухтомський, у літературознавстві це явище досліджували М. Бахтін, Л. Тороп та ін., у семіотиці – Ю. Лотман.
ЕКСПЛІЦИТНИЙ ТА ІМПЛІЦИТНИЙ ХРОНОТОП У НОВЕЛАХ В. ВИННИЧЕНКА
Юлія Фінковська (Луцьк, Україна) | Скачать статью