ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

  Оксана Гузалова (Одеса, Україна) |    Скачать статью

Актуальність дослідження питання дистанційної освіти (ДО) обумовлена тим, що у зв'язку із швидким старінням змістового компоненту предметів, новими відкриттями науки й техніки, особливе значення набуває підготовка майбутніх фахівців у сфері використання нових засобів пошуку знань і методів доступу до актуальної наукової й навчальної інформації. Отже, для якісної підготовки фахівців у процесі навчання необхідно спрямовувати їх на набуття навичок використання інформаційних і зокрема, телекомунікаційних технологій у свій навчальній, науково-дослідній та практичній діяльності. Сьогодні, в умовах стрімкого розвитку інформаційних технологій, особлива увага приділяється вмінню майбутніх фахівців користуватися сучасною комп’ютерною технікою та застосовувати новітні досягнення науки у своїй діяльності [1]. Світовий процес переходу від індустріального до інформаційного суспільства, а також соціально-економічні зміни, що відбуваються в Україні, вимагають суттєвих змін у багатьох сферах діяльності держави. В першу чергу це стосується реформування освіти. Тому, передбачено запровадження у навчально-виховному процесі новітніх педагогічних технологій та науково-методичних досягнень, створення нової системи інформаційного забезпечення освіти, входження України у міжнародну систему комп’ютерної інформації [6]. Крім того в умовах глобалізації виникають нові вимоги до сучасних фахівців: по-перше, кількість інформації, яку сучасний студент повинен переробити навіть впродовж всього дня, вражає своїм обсягом, по-друге, до сучасного молодого спеціаліста висуваються вимоги, відповідно до яких, він повинен вільно орієнтуватися у навколишньому середовищі, що постійно змінюється, по-третє, він має володіти певною гнучкістю мислення, яка дозволяє винаходити найбільш ефективні способи розв’язання проблем, що виникають, проводити пошуково-дослідницьку роботу в тієї чи в іншої галузі виробництва спочатку під керівництвом кваліфікованого спеціаліста, а потім самостійно аналізувати, удосконалювати, модернізувати, критично мислити, швидко перенавчатися, проявляти творчу ініціативу, бути комунікативним, застосовувати і реалізовувати наукові і культурні досягнення, вміти оцінювати сучасні процеси та проблеми в суспільно-політичному житті держави тощо [2]. Ясно, що наявність розвинутого творчого мислення у цих умовах є необхідним.