ХХVII Международная научно-практическая интернет-конференция

Го Мо-Жо – Қытайдың жаңа заман әдебиетіндегі ең атақты жазушы, әрі көрнекті өкілдерінің бірі. Ол – ақын, прозаик және драматург, публицист, шешен және қоғам қайраткері, тарихшы, археолог әрі аудармашы, дәрігер және каллиграф. Француз журналисті Клод Рауның айтуы бойынша, Го Мо-Жо үлкен талант және медениет иесі, сонымен қатар, «Гете көлеміндегі» жазушы деңгейіне дейін жеткен. Оны «сегіз қырлы бір сырлы» дарын иесі деп айтсақ қателеспейміз. Ол тек қытай мәдениетінің терең маманы емес, батыс әдебиетінің де үлкен маманы. Го Мо-Жо-ның ғылыми еңбектері Ежелгі Қытай тарихын жетік түсінуге мүмкіндік береді.

До числа першочергових завдань освіти, крім формування певного обсягу теоретичних знань і практичних навичок, входить моральне виховання людини. Сьогодні багато чуємо про те, що духовність – це основа, на якій базується існування і нормальне функціонування суспільства. Роль предметів філологічної спеціальності в зв’язку з цим важко переоцінити, оскільки саме вона сприяє формуванню моральних ідеалів і, таким чином, спрямовує розвиток особистості в потрібне русло. Але ж дуже важливо, щоб той, хто володіє знаннями, використовував їх на благо, а не на шкоду іншим. Тому не дивно, що сьогодні, коли вітчизняна система освіти переживає непрості часи, нового значення набуває філологічна підготовка фахівців незалежно від основної сфери їх діяльності.

The problem of the interaction of language and cultural worldview has been attracting the attention of domestic and foreign philosophers, cultural scientists, sociologists, linguists. Phraseological units are a special segment of the lexical system of the language that encodes and translates ethnospecific attitudes, stereotypes, ethical and moral norms of the people-carrier in the figurative form.

Мета статті полягає в інтерпретації феномена пунктуальності, як регулятора соціально-виробничих відносин в системі розподілу повноважень в німецькому суспільстві. Актуальність питання зумовлено лінгвокультурним напрямом дослідження, а також тим, що воно не має відносно повного висвітлення з боку німецьких та українських лінгвістів. У проекції на сучасно-німецьке суспільство ми розглядаємо пунктуальність, як властивість людини (Eigenschaft der Person), як національно-культурний стандарт (national-kultureller Standart).

Любая книга, независимо от времени ее создания и характера обращения, бытования во времени и пространстве, является способом коммуникации. Выполняя эту главную функцию, она способствует развитию, обучению, образованию, воспитанию, формированию мировоззрения отдельного человека и целого общества.

З точки зору лінгвістики найбільш оптимальним способом передачі інформації є ситуація «прямої» комунікації: коли мовець не приховує свого наміру і смисл висловлювання тотожний смислу, яке надає цьому висловлюванню мовець. Такими є більшість мовленнєвих актів. Іронія теж може бути вираженою прямо, як правило, через іронічну номінацію, коли в одному висловлюванні автор порівнює одне поняття з іншим, або через піднесену тональність оповіді, що одразу вказує на іронію.