ХХХIIV Международная научно-практическая интернет-конференция

Період другої половини ХХ ст. дає нам приклад високомистецьких дизайнерських творів в галузі текстильного дизайну. Художники промислового текстилю на усіх підприємствах колишнього Радянського Союзу працювали за принципами, коли різні творчі тенденції образотворчого мистецтва виступали основою, яка визначала розвиток виражальної мови дизайну. Їх навіть називали художниками, а не дизайнерами, можливо тому, що частину функцій з проектування майбутньої тканини перебирали на себе колористи та десинатори, а можливо тому, що їхній метод роботи швидше нагадував роботу саме художника – ручну роботу з художнім образом, втіленим в орнаменті.

Рассматривая декоративно-прикладное искусство (далее ДПИ) как культурный феномен человеческой культуры и выявляя социально-исторические и философско-мировоззренческие условия его формирования, дискуссионной становится проблема истоков ДПИ, причин и времени его возникновения, его культурно-исторических условий и границ. В статье мы предлагаем идею о том, что ДПИ первично по происхождению в системе художественного изобразительного творчества.