XXXIX Международная научно-практическая интернет-конференция

Людський організм є цілісною біосоціальною системою, що існує в єдності з навколишнім середовищем. У процесі фізичного розвитку постійно взаємодіють чинники спадковості та середовища, визначаючи особливості організму. За вченням російських фізіологів Івана Сеченова (1829-1905) та І.П. Павлова (1849-1936), зовнішнє середовище впливає на розвиток вроджених даних організму, регулює його функціональні можливості. Взаємодія чинників спадковості й середовища обумовлює особливості будови тіла, вищої нервової діяльності, здібностей дитини[1].

Сучасна епоха, для якої характерний прискорений суспільний розвиток і пов’язані з ним глобальні соціальні, економічні та технологічні зміни, ставить перед людиною, її організмом дуже складні завдання постійної адаптації до умов життя. Вони суттєво відрізняються від тих умов, до яких були пристосовані покоління наших предків. Це відбивається на здоров’ї сучасної людини, зменшуються функціональні резерви організму, знижується його реактивність і резистентність, порушуються процеси самоорганізації та самовідтворення, відбуваються і інші руйнівні процеси. Все більш очевиднішою стає залежність рівня здоров’я не тільки від організації охорони здоров’я, а перш за все, від самої людини, від її розуміння необхідності збереження свого здоров’я.