Оговорюючи поняття «традиція» згадаємо про етимологію даного терміну та його трактування спеціалістами різних галузей. Як зазначає М. Степико, традиція – це елементи соціальної і культурної спадщини, які передаються з покоління в покоління і зберігаються в деяких товариствах, соціальних і інших групах протягом тривалого часу. У якості традицій виступають певні суспільні установки, норми поведінки, цінності, ідеї, звичаї, ритуали тощо. [5, с.174]. Традиція – це складна, багаторівнева система, частина національної духовності, культури, суспільної самосвідомості. Безпосередньо обумовлюється той факт, що в традиціонологічних дослідженнях питання про зміст і структуру традицій довгий час залишалось дискусійним. Цілий ряд дослідників, які дотримувались веберовських позицій відносно питання сутності традиції, взагалі не припускали наявність у неї якої-небудь форми або структури. Так, зокрема, Е. Шилдз в своєму дослідженні «Традиція» писав, що «…наслідування традиції по суті є реалізацією різних варіацій на сприйняту від попередніх поколінь тему... Традиція не є чимось що само репродукується. Тільки жива, здатна до пізнавальної діяльності, володіюча бажаннями людська істота може сприйняти її і модифікувати. Традиція розвивається тому що той, хто є її носієм прагне створити щось краще більш відповідне часу» [6, с.14].
29–30 Квітень, 2014