ХХХVІІI Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

Необхідність вивчення психологічних особливостей осіб, які вчиняють злочини, є невід'ємним атрибутом багатьох кримінологічних досліджень. Відповідні питання розглядаються в рамках проблеми особистості злочинця, якій присвячені не тільки самостійні глави більшості підручників по крімінології, [1, с.57] а й монографічні видання [2, с.134]. Вчинення будь-якою людиною злочину цілком дозволяє говорити про якісну своєрідність його особистості [3, с.37], яка в найбільш широкому розумінні означає сукупність властивостей, притаманних людині. Тому особистість злочинця можна визначити як специфічну сукупність властивостей людини, яка вчинила суспільно небезпечне кримінально-протиправне посягання. Дана специфіка в міру розвитку науки вбачалася в її криміногенності [4, с.46], громадської небезпеки [5, с.44], а останнім часом - в антигромадській спрямованості, кримінальної «зараженості» [6, с.47]. Володіння такого роду якістю в даний час вже не вважається фатальною схильністю до злочинної поведінки, але дискусії про його зміст, появі, зміні та зникнення продовжуються.

Вступ. Світогляд, як ми знаємо є дуже многогранним поняттям, що ж там можливо й говорити про «світогляд злочинця». Ця тема розглядається с багатьох сторін, з таких як: філософія, психологією, соціологією та юридичними науками. Дослідження індивідуальних якостей злочинця в однакових злочинах, ми зможемо відвести злочини до конкретного типу злочинця, і з цим можливо також прогнозувати нові правопорушення, обирати мери притягнення до відповідальності злочинця.

Смартфон, планшет або комп’юте рможуть бути надзвичайно продуктивними інструментами, але нав’язливе використання цих пристроїв може заважати роботі, навчанню та стосункам. Залежність від телефона, яку іноді називають проблематичним використанням мобільних телефонів, є поведінковою залежністю, яка вважається подібною до залежності від інтернету, азартних ігор, покупок чи відеоігор та призводить до серйозних порушень здоров'я та проблем у житті.

Постановка проблеми. На сьогоднішній день люди активно використовують інформаційні та комунікаційні технології. Це створило для них низку проблем щодо сприйняття, переосмислення та усвідомлення документованих або публічно оголошених відомостей про соціально-політичні, економічні, духовно-культурні та інші події і явища, що відбуваються у нашому суспільстві, державі, довкіллі, на міжнародній арені, у всьому світі взагалі.

Найважливішим компонентом в системі забезпечення безпеки співробітників НП є їх професійна захищеність. Безпека співробітників правоохоронних органів - це стан їх захищеності від протиправної діяльності формувань організованої злочинності і окремих осіб у всіх її формах, здатність протистояти зовнішнім і внутрішнім загрозам і прагненням,зберігаючи працездатність і оперативно-технічний потенціал.

Для ефективного спілкування з дітьми різного віку потрібно забезпечити задоволення їх базових потреб: потреби у безпеці; потреби у безумовній любові; потреби у визнанні; потреби у пізнанні та набутті навичок; потреби бути собою; потреби бути дитиною. Для цього потрібно створити дитині відчуття безпеки та захищеності, добре ставитися до неї, відзначати її здібності; бути прикладом для наслідування; сприймати дитину такою, якою вона є.

Криміналістика та юридична психологія досить давно вивчають особистість серійних злочинців, однак, якщо проаналізувати динаміку досліджень, з досить високим ступенем надійності можна зробити висновок про зниження ефективності даного дослідження. Використовувані в сучасній криміналістичної та психологічній науці методики, що базуються на даних про особу злочинця, є в основному запозиченими (методика побудови психологічного профілю невідомого злочинця, методика географічної профілізації, методика «аналіз тверджень»).

Метою даної роботи є розкриття теоретичних положень щодо вивчення особистості жінки, яка вчинила злочин, оскільки таке дослідження є важливим теоретичним знанням для визнання причинно-наслідкових зв'язків, що лежать в основі злочинності жінок, та забезпечення реалізації заходів, які відповідають превентивному характеру. Також важливим є розкриття деяких особливостей, загальних для всіх злочинців, та специфічні особливості категорії жінок-злочинців, щоб висвітлити психологічні особливості жінки-вбивці.

Метою дослідження є психологія терористів-смертниць та аспекти їхньої поведінки. В кінці двадцятого століття деякі дослідники тероризму були змушені констатувати його відносну «фемінізацію». У багатьох західноєвропейських країнах жінки склали від однієї чверті до половини всього складу терористичних угруповувань: в Німеччині - 47%, в Італії – 44%, у Франції – 46%, в Іспанії - 21% тощо. Терористичні групи, що складаються виключно з жінок, були утворені непальскими маоїстами і Робочою партією Курдистану. Особливо багато жінок налічують терористичні структури, створені в Німеччині, Латинській Америці і Палестині. Жінки стояли біля витоків таких відомих організацій, як італійські «Червоні бригади», «Японська Червона армія», американська «Єдина армія звільнення». Довгий час начальником штабу і фактично організаційним керівником і натхненником баскського сепаратистського угрупування ЕТА («Батьківщина і свобода басків») була жінка. Мексиканська лівоекстремістська організація Б2М, більш відома як «Союз сепаратистів», довгий час управлялася жінкою.

Терористичний акт, а тим більше інцидент, пов'язаний із захопленням заручників, раніше розглядався в нашій країні як надзвичайна подія «місцевого значення». Фіксація подібних епізодів і їх подальша обробка носили безсистемний і ненауковий характер, а матеріали оперативно-службової діяльності переговірників засекречували. На початку XXI століття в багатьох країнах світу, тероризм з «ситуацією заручників» придбав загрозливих розмірів. Про це свідчать не тільки трагічні події, пов'язані із захопленням заручників з політичних мотивів в театральному центрі на Дубровці в Москві (2002 р), в середній школі № 1 Беслана (2004 р), в індійському місті Мумбаї (2008 г.) або в столиці Філіппін Манілі (2010 р). Насторожують безперервні випадки викрадення цивільних осіб з метою отримання викупу.