ХLII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

1918 йил февралда Туркистон мухторияти қонга ботирилди. Туркистон халқларининг миллий давлат тузиш йўлидаги интилишлари йўққа чиқарилди. Туркистонда шўролар тузуми ўрнатилди. Бу вақтда Бухоро амирлиги ва Хива хонлиги ҳали расман мавжуд давлатлар эди. 1920 йил эса бу икки давлат ҳам қизил армия томонидан ўққа тутилиши натижасида ағдарилди ва бу ерда большевиклар тузуми ўрнатилди. Ўрта Осиё ҳудудидаги уч хонлик ҳам тугатилиб, большевик раҳбарлар ваъда қилганидек “ўз тақдирини ўзи белгилайдиган эркин давлат” [1. б.26.] эмас, балки, аввалгидай мустамлака – Марказ манфаатларига бўйсундирилган хом-ашё манбаига айлантирилди.

Історія Збройних Сил України бере початок з давньослов’янського війська. УIII-IVстоліттях на початковому етапі східнослов’янської цивілізації поселення слов’ян було в основному родоплемінні і військова організація того часу була родоплемінною. Рід забезпечував охорону осель та городищ від ворогів. Називалося слов’янське військо «вої», вищим органом власті було віче (збори громади).Не було ніяких рангів чи ступенів. У бою керував воями обраний на віче воєвода. Давньослов’янське військо виділялось героїзмом,сміливістю,витривалістю,однак мало слабку дисципліну, просту зброю та організацію. Тактики ведення бойових дій не було, кожен бився як міг та вмів, застосовуючи засідки, обходи, оточення та інші військові хитрощі.