ХLII Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

Сучасне суспільство ставить нові вимоги до рівня підготовки здібностей кваліфікованого фахівця, до його вміння самостійно вирішувати різноманітні завдання, що виникають в процесі подальшої професійної діяльності, до активізації та поповнення його креативного потенціалу. Ринок праці потребує людей з нестандартним мисленням, які здатні орієнтуватися в інформації, що швидко накопичується, в соціально-економічних умовах, що змінюються, готові проявляти творчий підхід при оцінці ситуацій і пошуку оптимальних рішень.

Развитие саморегуляции в обучении есть не что иное, как переход от системы внешнего управления учебной деятельностью к самоуправлению. Такой переход – одна из ведущих закономерностей возрастного развития. Л.С. Выготский, рассматривая процесс овладения ребенком знаками, созданными в истории развития человечества, отмечал, что этот процесс есть путь овладения собственным поведением, путь к саморегулированию.

Организация педагогического процесса в разновозрастных группах имеет свои особенности и сложности, требует от педагога знания программ всех возрастных групп, умения сопоставлять программные требования с возрастными и индивидуальными особенностями детей, способности правильно распределять внимание, понимать и видеть каждого ребенка и всю группу в целом, обеспечивать развитие детей в соответствии с их возможностями.

Однією з найбільш важливих проблем навчально-виховного процесу у сучасному навчальному закладі є адаптація організму студентів-першокурсників не тільки до навчальної діяльності, але і до різких змін навколишнього соціального та психологічного середовища студентів. Адаптація – це динамічний процес, завдяки якому рухливі системи живих організмів, незважаючи на мінливість умов, підтримують стійкість, необхідну для існування, розвитку і продовження роду. Саме механізм адаптації, вироблений у результаті тривалої еволюції, забезпечує можливість існування організму в постійно мінливих умовах середовища.

Необходимость постановки вопроса о концептуальных основах детско-родительских отношений в подростковый период обостряется в связи с интенсивностью трансформации современного белорусского общества. Все процессы, происходящие в обществе, отражаются на внутрисемейных взаимоотношениях. Конфликты между подростками и родителями стали широко распространенным явлением, что свидетельствует о дисгармонии в детско-родительских коммуникативных взаимоотношениях в семье. Проблема выявления сущности, форм проявления детско-родительских взаимоотношений является на сегодня особенно актуальной.

В Белорусской педагогической энциклопедии «безопасность жизнедеятельности» определяется как система знаний о комфортном и безопасном взаимодействии человека с природой и техносферой, обеспечивающая безопасность обитания человека, а также развитие деятельности по обеспечению безопасности в перспективе.