XL Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

Постановка проблеми. Сучасний етап розвитку фізичного виховання різних груп населення спонукав до виникнення таких напрямків як пілонний спорт та повітряна акробатика. Сучасні тенденції розвитку фітнес-індустрії включають в себе використання акробатичних елементів і все більш складну техніку їх виконання. Багато виконавців відвідують фітнес-клуби з метою отримати не тільки гарну фізичну форму, але й можливість вивчати складні акробатичні трюки, нові цікаві напрямки танцювального мистецтва, займатися у тренажерних залах і ознайомлюватися з фітнес-програмами тощо. Однією з таких фітнес-програм, яку пропонують відвідувачам фітнес-клубів, стали заняття пол-денсом та повітряною акробатикою. Ці напрями включають у себе вивчення танцювальних зв’язок та гімнастичних елементів на пілоні або полотні, також аеробні та анаеробні вправи, які надають можливість, окрім поліпшення фігури та м’язового тонусу організму, удосконалити й загальний стан здоров’я виконавців.

Заняття спортом створює основу для виникнення безлічі ситуацій, в яких спортсмен повинен проявляти стійкість до стресів, витримку, вміння не піддатися сильним деструктивним, а іноді й позитивним емоціям збиваючого з досягнення мети характеру, як під час змагань, так і поза ними, що потребує вдосконалення контролю над психологічними реакціями спортсмена. Через це спортсмену важливо зберігати реалістичне ставлення до подій, щоб знизити ризик виникнення серйозних проблем під час змінювання соціального статусу після завершення спортивної кар'єри. Соціальна адаптація спортсменів високої кваліфікації є одним із пріоритетних завдань спортивної психології, тому що передавання колосального досвіду молодим спортсменам важливе не тільки для майбутніх поколінь, але й для їх духовної самореалізації [1, 3].

Однією із важливих умов збереження здоров’я і підвищення рівня фізичного стану дітей є рухова активність (РА). Під руховою активністю мають на увазі загальне сумарне кількість рухових дій, які виконуються в процесі життєдіяльності [1; 8]. Аналіз РА хлопців молодшого шкільного віку проводили відповідно до притаманного режиму рухової активності дітей. Для цього здійснено визначення часових відрізків різних видів РА в добовому режимі дня хлопців 3-х (n-26) класів.

Вільний час школярів – це частина загального бюджету часу, яка залишається після навчання, інших справ і яка використовується кожним на власний розсуд залежно від інтересів, потреб, схильностей [10]. Відповідно до рекомендацій лікарів і педагогів [6] позашкільний час на домашню працю і дозвілля повинен складати в будні приблизно 6 годин для молодших школярів (близько 25% добового бюджету часу), 4,5 годин – для учнів середнього шкільного віку (21%), 4,3 годин – для старшокласників (19%).

Сьогодні жорсткі умови існування в сучасному спорті змушують атлетів працювати майже на межі фізіологічних можливостей їхнього організму. Необхідною умовою успішної спортивної діяльності спортсменів на сучасному етапі має бути майже постійним дуже високий рівень їх підготовленості та результатів [1, с. 71].

Постановка проблеми. Заняття фізичною культурою це, перш за все, виховання здорової дитини. А виховання фізично повноцінних дітей – основна мета вихователя і для цього він повинен використовувати всі можливі засоби і методи виховання. Одним з таких методів роботи з дітьми є ритмічна гімнастика. Вона привернула до себе увагу мільйонів людей, стала масовим захопленням. Чом би і нам не звернути на неї увагу. Тим більше що вправи ритмічної гімнастики так само стрімкі і невловимі, як діти, відповідають багатьом їх потребам, у тому числі і в русі, який їм так необхідний[2, 9].

Вступ. Формування здорового способу життя людини відбувається протягом всього життя, а формування здорового способу життя фахівця - на етапах його професійного становлення в період навчання в ЗВО. Отже, формування здорового способу життя студента стає пріоритетною задачею педагогів вищої школи.