ХХІV Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

Formarea profesională iniţială (FPI) a învăţătorului de mâine în contextul formării competenţei este o problemă a învăţământului pedagogic superior. Instituţiile de învăţământ acreditate în formarea profesională iniţială trebuie să ofere „modele de gândire şi acţiune”, „tehnici de muncă intelectuală şi de inserţie socială”, „modele de adaptare”, „capacităţi opţionale şi decizionale” etc. în vederea cultivării unei personalităţi profesionale şi culturale care să răspundă eficient demersului educaţional şi cultural contemporan al individului, naţiunii şi umanităţii.

Проблема розвитку компетентності для України стала актуальною з моменту приєднання країни до Болонського процесу в 2003 р. [2, с.25]. Пізніше поняття «компетентність» (а також поняття «компетенція») стало широко використовуватися не тільки в освіті, а й в інших видах життєдіяльності людини і стало позначати високу якість діяльності (саме в цьому контексті ми і будемо розглядає дану категорію).

Отримавши досвід спільного викладання англійської мови, хочеться ще раз привернути до нього увагу, з тим щоб цей досвід набув свого продовження та розвитку, якщо й не в команді з фахівцем-волонтером з Корпусу Миру (як це було минулого разу), то в якомусь іншому форматі. Адже саме наші студенти скористалися основними вигодами від співпраці двох викладачів, отримавши можливість спілкуватися з носієм англійської мови як на уроці, так і на щотижневих засіданнях клубу “English Club” , розширити свій світогляд в рамках міжкультурної комунікації та збагатити словниковий запас. До того ж спільне викладання англійської мови дало потужний імпульс багатьом студентам для їх подальшої зацікавленості в предметі. Моральний та психологічний аспекти цієї співпраці є також незабутніми та неоціненними. Тобто в нашому конкретному випадку як студенти, так і викладачі отримали велике задоволення і користь від командної роботи.

Актуальність питання розвитку ініціативності майбутніх педагогів професійного навчання (охорона праці) у процесі професійної підготовки спричинена зростанням ролі педагога в сучасному суспільстві. Адже сучасний ринок праці вимагає фахівців високого професійного рівня. Відповідно до моделі конкурентоспроможного фахівця він має бути підготовлений до активної творчої професійної діяльності, вміти самостійно набувати нових знань, повинен бути ініціативним та готовим до вирішення професійних дослідницьких задач. З удосконаленням та невпинним розвитком сучасної вищої освіти, що пов’язано, в свою чергу із залученням України до Болонського процесу, який призвів до якісний значних зрушень української освітньої системи та передбачає принципово новий підхід до підготовки майбутніх фахівців, зокрема майбутніх педагогів професійного навчання (охорона праці), які в подальшому повинні вміти формувати в учнів всі сучасні компетенції, такі як інформативність, технологічність, ініціативність. Уже сьогодні креативність та ініціативність стають домінуючими рисами у професійній діяльності, що зумовлює необхідність адекватної модернізації його професійної підготовки та більш ґрунтовного вивчення проблеми розвитку ініціативності особистості майбутнього педагога професійного навчання (охорона праці).

Підготовка вчителів на якісно новому рівні є одним із важливих державних пріоритетів. Модернізація системи освіти в країні ставить перед вищою школою завдання суттєвого покращення професійної підготовки та виховання майбутніх фахівців. Важливість підготовки висококваліфікованого педагога безпосередньо пов’язана з одним із пріоритетних завдань освіти – виховання в особистості відповідального ставлення як до власного здоров’я, так і здоров’я оточуючих людей.

На сучасному етапі розвитку суспільства проблеми культури в силу онтологічних чинників висунулися в якості найважливіших у розвитку суспільного життя і набули значної гостроти, оскільки від рівня розвитку культури населення залежить рішення багатьох соціально-економічних, політичних та інших проблем. Проблема педагогічної культури є досить складною. Це інтегративна категорія, що являє собою систему, складові компоненти якої недостатньо досліджені педагогічною наукою. Інтегративні процеси, що лежать в основі сучасної науки взагалі та громадської думки зокрема, вимагають не тільки того, щоб розглядати їх в комплексі, а й того, щоб усвідомити необхідність їх синтезу[1, c.21].

Сучасний соціально-економічний розвиток суспільства висуває високі вимоги до підготовки майбутніх кваліфікованих фахівців освітньої галузі, тому одним із основних завдань вищої педагогічної школи є підготовка компетентного, конкурентоспроможного на ринку праці фахівця для роботи в сучасній системі освіти, здатного самостійно і творчо вирішувати професійні завдання. Тому, формування професійної компетентності майбутніх фахівців, зокрема майбутніх викладачів професійної освіти (охорона праці) є важливим завданням педагогічної теорії і практики, оскільки у подальшому від них буде вимагатися швидко та ефективно засвоювати та впроваджувати передові технології, вітчизняний та зарубіжний досвід в процесі своєї професійної діяльності.

Виховний процес у коледжі є важливим фактором професійного становлення майбутнього спеціаліста, оскільки трансформує зовнішні виховні впливи у внутрішні, формуючи, відповідно, мотиви, установки, орієнтації особистості. Тому, актуальним є дослідження організації виховної діяльності у ВНЗ, її органічного поєднання з навчальним процесом та визначення специфіки її реалізації.

Реалізація завдань виховання у студентських групах здійснюється через інститут кураторів. Діяльність куратора спрямована на здобуття молодою людиною соціального досвіду поведінки, формування національної самосвідомості, ціннісних орієнтацій та розвиток індивідуальних якостей майбутнього фахівця.

В умовах реформування освіти і соціально-економічних змін, що відбуваються в суспільстві, особливої уваги потребує початкова ланка системи освіти. Початкова школа є фундаментом для формування інтелектуальних і загальнонавчальних навичок дитини, формування пізнавальної активності, розвитку самостійності. Саме молодша школа впливає на весь подальший характер взаємовідносин школяра з освітнім середовищем і суспільством. Таким чином, вивчення психолого-педагогічних особливостей та передумов морального виховання молодших школярів – дуже важливе й актуальне питання сьогодення, що потребує ретельного дослідження.

Постановка проблеми. Формування соціальних у молодших школярів є одним з найбільш актуальних завдань сучасної початкової ланки освіти, оскільки ця компетентність визначає успішність в їх повсякденному житті, стимулюватиме їх інтеграційні процеси, дозволяючи не тільки адаптуватися, але й активно впливати на життєві події, засвоювати певні соціальні позиції, змінювати навколишню дійсність і самого себе. Сформована соціальна компетентність молодших школярів характеризує дитину як відкриту до суспільства особистість, що володіє навичками соціальної поведінки, готовністю до сприймання соціальної інформації, бажанням пізнати оточуючий світ. Стратегії соціальної поведінки, засвоєні в молодшому шкільному віці, можуть стати фундаментом розвитку повноцінної особистості. Тому необхідною умовою є цілеспрямована допомога у побудові ефективних поведінкових стратегій, а розвиток соціальної компетентності молодших школярів повинен стати одним із найважливіших напрямів роботи в початковій школі. Напружена ситуація в сучасному українському суспільстві загострює проблему формування соціальної компетентності кожного громадянина і особливо в цьому напрямі важливо здійснювати кроки починаючи з молодшого шкільного віку.

Постановка проблеми. Кожна особистість відображає своє бачення навколишнього світу та своє розуміння мети і норм людського життя, принципів люд­ських взаємин у суспільстві. Це, в свою чергу, означає наскільки та чи інша особистість розуміє та приймає вироблений суспільством кодекс моралі. Адже, незалежно від свідомості кожне суспільство бере за свою моральну і духовну основу певну систему виховання або якогось окремого ідеалу, що зумовлює розвиток або занепад суспільства.

У світі звуків, який оточує людину, одним із найважливіших є звук людського голосу. Саме людський голос став чи не найпершим музичним інструментом, за допомогою якого людина навчилась передавати свої почуття. Мова співу, як і мовлення, є засобом людського спілкування й передання змістової та емоційної інформації. Звук людського голосу, виконуючи цю функцію, виступає як складне явище, продукт діяльності багатьох систем організму людини. Він володіє справді унікальними можливостями щодо передання величезної кількості сигналів, ніяк не обмежених простим словесним змістом.

Суспільству, як світовому, так і українському, потрібні висококваліфіковані, конкурентоспроможні фахівці, яким притаманна компетентність, прагматична завзятість, здібність до ризику та прийняття незалежних вирішень, тобто особи, підготовлені до роботи як професійно, так і індивідуально-особистісно. Для успішної діяльності фахівця будь-якої сфери цінуються такі якості, як: пошукова активність, соціальна відповідальність, організованість, практична спрямованість, вольова наполегливість. [1].Питання готовності до професійної діяльності фахівця є важливою психолого-педагогічною проблемою, що потребує детального теоретичного аналізу та практичного дослідження.

Постановка проблеми в загальному вигляді. Одним з найважливіших шляхів реформування математичної освіти в системі фахової передвищої освіти є якісне забезпечення прикладної спрямованості вивчення предмету, використання у процесі вивчення основних розділів математики професійно-орієнтованих задач.

У сучасну епоху умовою успішної соціалізації особистості стають такі якості особистості як ініціативність, відповідальність, здатність до нешаблонним вчинків – творчий підхід до життя і діяльності. Традиційна система освіти, в тому числі фронтальне навчання, на наш погляд, не сприяє пошуку, підтримки, розвитку обдарованості в широкому сенсі цього слова. Подолання цього протиріччя неможливо без пошуку нових форм і методів роботи з обдарованими дітьми.

Досконале володіння іноземними мовами виступає сьогодні необхідною умовою для інтеграції України в світову спільноту, вхождення у відкритий інформаційний простір. Сучасне суспільство потребує високоосвічених, кваліфікованих спеціалістів, що вирізняються мобільністю, конструктивністю, динамізмом, здатних до встановлення ділових контактів і ділової співпраці з іноземними партнерами, володіють іноземною мовою на професійному рівні. Досягнення якісно нового рівня вивчення іноземних мов є одним з пріорітетних напрямів програми «Освіта. Україна ХХІ сторіччя». Тож, на часі є пошук стратегічних напрямків та підходів до навчання і впровадження їх в навчальний процес закладів вищої освіти. Першочергову роль в цьому процесі відіграє формування пізнавального інтересу до вивчення іноземних мов, оскільки зацікавленість студентів в навчанні є визначальним фактором, одним з найважливіших мотивів і найпотужнішим двигуном в процесі оволодіння знаниями. Одже, актуальність пізнавального интересу до вивчення іноземної мови обумовлена задачами сучасної освіти.