ХХХ Міжнародна науково-практична інтернет-конференція

Мохандас Карамчан Ганді. Відомий як Махатма Ганді, народився 2 жовтня 1869 р. Він походив із сімї, що належить ло торговельної варни вайшіїв, однак його батько Карамчанд Ганді займав пост прем’єр-міністра невеликого князівства Порбандар у західній частині Індії.

Велика Вітчизнянa війна – подія всесвітньо-історичного значення. Перемога в ній Радянського Союзу в значній мірі визначила хід і характер післявоєнного світового розвитку. Війна зaлишила незгладимий слід в свідомості мільйонів радянських людей, стала для них найважливішою подією особистої біографії, віхою історичної пам’яті, розділивши життя на періоди «до і після» війни. Впродовж всіх післявоєнних років вонa незмінно входила в круг тих історичних подій, до яких була прикована увага суспільства. Як свідчать результaти соціологічних досліджень, переважна більшість українців і сьогодні оцінює Велику Вітчизняну війну як одну з найважливіших подій світової і вітчизняної історії XX століття.

На сучасному етапі розвитку української держави уже досить давно розглядається проблема піднесення соціального становища жінки, яка була і є невід’ємною частиною історичного процесу, хоча щодо її внеску довгий час не було належної уваги. На сьогодні в сучасній історичній науці зростає інтерес до жіночої історії. Вона розглядається у гендерних студіях в контексті патріархального суспільства, адже поступові видозміни стилю життя впливали на модифікацію гендерних ролей жінки у приватному та громадському житті. Загальні закономірності та процеси розвитку шляхти на території Правобережної України висвітлені у працях Д. Бовуа, М. Бармака, Л. Горизонтова, І. Кривошеї, Є. Чернецького та ін., а у проблемі висвітлення жіночого повсякдення працювали та працюють такі дослідники, як Є. Лоєк, О. Ніколаєнко, В. Перерва, В. Пержинська. Вони у своїх працях обґрунтовують роль та місце жінки у суспільстві в кінці ХVІІІ – середині ХІХ ст. тому що, саме у цей час розпочався процес руйнації чоловічих і жіночих ролей характерних для патріархального суспільства. Це було можливо, завдяки активному залученню жінок у ті сфери суспільної діяльності, котрі традиційно вважалися чоловічими.

Дослідження історії медицини періоду Київської Русі стaновить багатий і цікавий матеріал для проведення порівняльних досліджень, збагачує досвід лікарів, фармацевтів, оскільки у Середні віки активно застосовували саме народну медицину, хірургічні методи та психотерапію, які поєднували в собі лікарську етику поваги й гуманізму перших лікарів – ченців.

Південь України з давніх часів набув статусу важливого стратегічного регіону, який своїм географічним розташуванням приваблював завойовників. Одним з важливих векторів експансіоністської політики держави Романових у XVIII ст. став вихід до берегів Чорного моря, утвердження на них та розбудова мілітарної інфраструктури, як-от військово-морських баз у Миколаєві, Одесі, Херсоні та Севастополі для Чорноморського флоту імперії.

Після Листопадового повстання Російський уряд посилив свій вплив на освітньо-культурне та духовно-релігійне життя Київщини. Питання освіти та виховання в таких умовах набувало більшого значення, адже не тільки шляхта, а і Російське самодержавство усвідомлювало всю їх силу.

У сучaсній історичній науці велика увага приділяється проблемам повсякденного життя давнього суспільства, одним з важливих аспектів якого є здоров’я людини. Проте для вивчення дaвньоруського суспільства такий напрям, як медицина та лікування, майже не застосовувався, за поодинокими виключеннями. Тому ця тема є актуальною.