ХХХІ Международная научно- практическая интернет-конференция

XIX ғасырдың ортасына қарай Еуропалық мемлекеттердегі дамыған капиталистік қатынас Ресейге де жетті. Ресейдегі капиталистік қатынастардың дамуы 1861 ж. басыбайлы құқықты жойғаннан кейін кеңінен етек алды. Ал бұл кезең, Қазақстанға Ресей отаршылдығының күшейген тұсы болатын. Қазақстанды шикізат көзі ретінде, сондай-ақ Орта Азияға өтетін маңызды транзиттік аймаққа айналдыру мақсатын көздеген Ресейдің капиталистік өнеркәсібі мен Қазақстандағы ауыл шаруашылық өндірісі арасындағы қатынас күшейді.

Період Великодніх святкувань охоплював цілий цикл свят, пов’язаних один з одним, але різних за обрядом проведення, змістом, ритуальним значенням. На жаль, більшість цих свят та звичаїв забуті, поєднані один з одним, християнізовані до невпізнання, понищені чи заборонені радянською владою. В нашому сучасному понятті свято стало цілковитим відпочинком від праці, хоча в первісному означенні це було поєднання сакральних ритуалів з працею душі та тіла.

Перспективні шляхи розвитку різних форм сільськогосподарської кооперації у період нової економічної політики (1921 – 1929 рр.) знайшли детальне відображення у роботах дослідника кооперативного руху І. Батюка.

Вагомою складовою національної свідомості, виразником уявлень народу про своє минуле в якому сформувався певний стереотип поведінки, ставлення до історичних подій, особистостей, ціннісні орієнтації є колективна пам’ять. Поряд із іншими компонентами національної ідентичності колективна пам’ять формує й увиразнює національну структурованість та єдність етносу. Спільність історичної долі, національного відчуття, що ґрунтується на спільній колективній пам’яті, є одним з головних чинників становлення нації. Водночас відсутність власної української державності упродовж багатьох століть спричинила відповідно вимушену культурну асиміляцію, травмоцентричність пам’яті та національної культури. Тому сьогодні, в період розбудови та зміцнення української державності, необхідності консолідації українського суспільства дослідження пам’яттєвого дискурсу є надзвичайно важливим.

Важливе місце у забезпеченні ефективного функціонування індивідуального селянського господарства в добу непу займало достатнє забезпечення сільськогосподарським реманентом та сільськогосподарськими машинами, які вже на початку XX ст. набули широкого поширення в сільському господарстві України. Їх відсутність, так само як і відсутність власної тяглової сили, означало для селянина неможливість відновлення, а потім і подальшого розвитку та інтенсифікації виробництва. Фактично успішне вирішення завдань відбудови та подальшого розширення сільськогосподарського виробництва України після Першої світової та громадянської війн в значній мірі і визначилося станом забезпеченості господарств як простим інвентарем, так і складними сільськогосподарськими машинами. Адже їх відсутність, чи просто гостра нестача, не давала можливості доцільно використовувати наявні земельні площі. Особливої ваги поліпшення матеріально-технічної бази сільського господарства та його подальшої механізації набуло, коли завдання відновлювального періоду були вже виконані і нагально постало питання про подальшу інтенсифікацію виробництва в селянських господарствах.

В 2016 році у видавництві «Либідь» вийшла в світ фундаментальна праця доктора історичних наук, академіка АПН України і почесного академіка Академії мистецтв України, члена Національної спілки письменників України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Володимира Юхимовича Мельниченка «Михайло Грушевський у Москві». Ця масштабна авторська енциклопедія-хроноскоп завершує трилогію про перебування в російській столиці трьох великих українців, адже перед тим у «Либіді» були надруковані монографії В. Мельниченка «Тарас Шевченко в Москві» (2009) та «Микола Гоголь у Москві» (2013) [3, 6]. Зосередившись на малодосліджених сторінках біографії видатного українця, автор для розкриття постаті Михайла Грушевського і його доби аналізує, а іноді й відкриває архівні джерела, праці, публічні та приватні документи, спогади, листування.