І Международная научно-практическая интернет-конференция

Оговорюючи поняття «традиція» згадаємо про етимологію даного терміну та його трактування спеціалістами різних галузей. Як зазначає М. Степико, традиція – це елементи соціальної і культурної спадщини, які передаються з покоління в покоління і зберігаються в деяких товариствах, соціальних і інших групах протягом тривалого часу. У якості традицій виступають певні суспільні установки, норми поведінки, цінності, ідеї, звичаї, ритуали тощо. [5, с.174]. Традиція – це складна, багаторівнева система, частина національної духовності, культури, суспільної самосвідомості. Безпосередньо обумовлюється той факт, що в традиціонологічних дослідженнях питання про зміст і структуру традицій довгий час залишалось дискусійним. Цілий ряд дослідників, які дотримувались веберовських позицій відносно питання сутності традиції, взагалі не припускали наявність у неї якої-небудь форми або структури. Так, зокрема, Е. Шилдз в своєму дослідженні «Традиція» писав, що «…наслідування традиції по суті є реалізацією різних варіацій на сприйняту від попередніх поколінь тему... Традиція не є чимось що само репродукується. Тільки жива, здатна до пізнавальної діяльності, володіюча бажаннями людська істота може сприйняти її і модифікувати. Традиція розвивається тому що той, хто є її носієм прагне створити щось краще більш відповідне часу» [6, с.14].

На сьогоднішній день, як ми можемо спостерігати, в Україні відбуваються широкомасштабні процеси політичних, соціальних, економічних та інших змін, загострюються суспільні суперечності, виникають конфліктні ситуації на фоні розбіжностей в інтересах, ціннісних орієнтаціях, мотивації, що може викликати загострення проблем та труднощів у формуванні та розвитку повноцінної особистості. Одним із вагомих факторів, спрямованого на покращення даної ситуації є формування адекватної ціннісно-мотиваційної сфери особистості. На сьогоднішній день система цінностей відіграє одну з важливих ролей у розвитку особистості, так як вона визначає особливості поведінки, мислення, характеру, світогляду кожного громадянина України. Ціннісно-мотиваційна сфера особистості займає місце на перетині двох великих областей: мотивації, з одного боку, і світоглядної структури свідомості, з іншої. Ціннісно-мотиваційна сфера – це ядро особистості з її неповторною картиною світу. Найбільш яскраві психологічні розробки ціннісно-мотиваційної сфери представлені в роботах Е.Фромма, В.Франкла, Е.Шпрангера, М. Рокіча, А. Маслоу, Дж. Холлада, Дж. Крамбо та ін. [2, с.97].

За умов перманентного кризового стану українського суспільства родина має виступати осередком відновлення психологічного комфорту особистості. Сім’я своїм близьким мікрокліматом уособлює стабільність та впевненість у теперішньому та майбутньому для її членів. Якщо мова йде про повну родину, то саме подружня вірність є фундаментом її міцності. Отже, проблема збереження подружньої вірності в сучасному суспільстві з кожним роком набуває все більшої актуальності. Актуальність дослідження полягає в тому, що знання психологічних настанов сучасних молодих людей сприятиме закріпленню їх адекватних сімейних цінностей і корекції несприятливих родинних настанов, зокрема в аспектах подружньої вірності та зради. Метою дослідження є з’ясування ставлення юнацтва до подружньої вірності та зради. Одним із головних чинників успішного подружнього життя є збереження чоловіком і дружиною вірності. Це дає обом шлюбним партнерам почуття захисту, впевненості, самоцінності. Водночас подружня вірність потребує не лише збереження взаємного кохання, але й глибинних моральних цінностей. Далеко не кожна сучасна сім’я може похвалитись подружньою вірністю, для багатьох подружніх партнерів характерне випробування зрадою. Невірність своєму шлюбному партнеру – одна з найчастіших причин сімейних конфліктів і один з найпоширеніших приводів для звернення на консультацію до психоаналітика.

Inson ontogenezidagi eng og’ir va murakkab davrlardan biri o’smirlikdir. Shaxsning ijtimoiy yo’nalganligi, qadriyatlari, e’tiqodi va ideallari shakllanadigan ushbu davr og’ishgan xulq-atvor ko’rinishlarining namoyon bo’lishi uchun ham eng qulay davr hisoblanadi. Jamiyatda jinoyatchilik va huquqbuzarlikni oldini olish bugungi kunning eng dolzarb vazifalaridan biri. Shuning uchun ham o’smirlarda delinkvent xulq shakllanishining psixologik xususiyatlarini tadqiq qilish va o’rganish katta ahamiyat kasb etmoqda. Olimlarning fikricha, voyaga yetmaganlar huquqbuzarligining sabablarini quyidagi holatlar bilan ifodalaydilar: - bolaning kayfiyati va ruhiy holatiga ta’sir qiladigan, muayyan iz qoldiradigan hayotdagi omadsizlik; - axloqiy va etnik e’tiqodlarning turg’in emasligi; - jinoiy guruhlar bilan bevosita aloqada bo’lish yoki muayyan sharoitlarda bunday guruh a’zolarining bolaga ta’sir doirasi; - ruhiy holatdagi ayrim ko’rinishlar va sifatlar; ba’zan harakatlarga nisbatan romantzmga berilish va shunday harakatlarni sodir etishga moyillikni kuchayishiva boshqalar. O’smirlar tomonidan sodir etiladigan huquq buzish sabablari oila, turmish va jamoadagi nosog’lom ruhiy muhit ham bo’lishi mumkin. Lekin bunday holatlar o’smirga huquq buzulishi sababi sifatida faqat muayyan shroitlardagina ta’sir qilishi, ya’ni voyaga yetmaganlarning irodaviy sifatlari bo’sh yohud o’z ijtimoiy, etnik harakatlarini nazorat qila olmasligi mumkin.

Шахснинг танлаган соҳаси бўйича малакали, юқори маҳоратга эга мутахассис сифатида шаклланиши мураккаб жараён бўлиб, унга кўп йиллик самарали меҳнат, ижодий изланишлар натижасидагина эришиш мумкин. Бироқ мазкур сифатларнинг шаклланиши учун замин ўрта махсус касб-ҳунар коллежларидаги таҳсил жараёнида яратилади. Бўлажак педагогнинг касбий тайёргарлиги жараёнида мутахассисликка оид билим, кўникма ва малакаларни ўзлаштириб бориши билан бир қаторда психология фани бўйича назарий ва амалий билимдонликнинг шаклланиши ҳам муҳим аҳамиятга эга. Халқ хўжалигининг турли соҳаларидаги ижтимоий-иқтисодий муаммоларни ҳал этиш, долзарб вазифаларни муваффақиятли амалга ошириш учун ҳар бир мутахассисда касбий компетентликни шакллантириб боришга эътибор қаратиш мақсадга мувофиқдир. Касбий компетентлик кишининг касбий фаолият билан боғлиқ вазифаларни бажара олиш қобилияти ва ундан самарали фойдалана олиш имконияти бўлиб, у шахсга хос кўплаб психологик хусусиятларга эга бўлишни тақозо этади. А.А.Деркач томонидан касбий компетентликнинг таркибида касбий фаолиятдаги компетентлик, касбий мулоқотдаги компетентлик, мутахассиснинг ўз шахсини намоён эта олишидаги компетентлигини киритиш мумкин.[1.134]

Із розвитком медичної та реабілітаційної психології постійно зростає роль взаємовідносин пацієнтів і медперсоналу. Ці стосунки складаються індивідуально в кожному конкретному випадку та залежать від особливостей особистості пацієнта, його нозологічної приналежності й індивідуально- психологічних особливостей медпрацівника. Такі стосунки створюють середовище, що існує в межах клініки й істотно впливає на лікувально-реабілітаційний процес. Зараз до особистості хворого необхідно підходити не тільки як до суб’єкта хвороби, а й як до суб’єкта лікувального процесу, який бере участь в ньому, переживає його, впливає на його ефективність [3]. Вагоме значення в лікувально-реабілітаційному процесі має кваліфікація медичного працівника. Використання кваліфікації як інструменту залежить від особистісних характеристик медика. Довіра до ескулапа передбачає позитивне ставлення пацієнта до нього. Ставлення виражається попереднім досвідом, обумовленим очікуванням, що медпрацівник має здібності, бажання і засоби, щоб надати допомогу хворому. Набути довіри можна у випадку, якщо працівник як особистість спокійний, гармонійний, впевнений, а манера поведінки – рішуча і швидка, яка супроводжується делікатним і людяним ставленням до кожного пацієнта [2].

Основою підліткового віку є його перехід від дитинства до дорослості. Всі сторони розвитку піддаються якісній перебудові, виникають і формуються нові психологічні утворення. Цей процес перетворення і визначає всі основні особливості особистості дітей підліткового віку, а отже, і специфіку роботи з ними. Якщо провідним видом діяльності молодшого школяра була навчальна, і суттєві зміни в психічному розвитку були пов'язані з нею, то у підлітка основна роль належить системі взаємин з оточуючими. Саме система взаємин із соціальним середовищем і визначає спрямованість його психічного розвитку. В залежності від конкретних соціальних умов, культури, тих традицій, які існують у вихованні дітей, цей перехідний період може мати різний зміст і різну тривалість. В даний час цей період розвитку охоплює приблизно вік з 10-11 до 14-15 років, співпадаючи в цілому з навчанням дітей у середніх класах школи. Підлітковий вік традиційно вважається найважчим у виховному відношенні. Велика кількість учнів з так званою «шкільною дезадаптацією», тобто дітей, які не вміють пристосуватися до школи (що може проявлятися в низькій успішності, поганій дисципліні, розладі взаємовідносин з дорослими і однолітками, появі негативних рис в особистості і поведінці, негативних суб'єктивних переживань і т. п.), припадає на середні класи.[5]